Вплив емоційної нестабільності на навчальну діяльність молодших школярів

Педагогіка » Вплив емоційної нестабільності на навчальну діяльність молодших школярів

Навчальна діяльність та спілкування належать до базових категорій психології. Їх соціальна функція полягає в тому, що вони є засобами передавання суспільного досвіду. Завдяки навчальній діяльності та спілкуванню утворюються спільноти людей, в яких налагоджується взаємодія і вироблюється соціальні норми поведінки.

Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. у психологічній науці посилюється увага до методичних, теоретичних і експериментальних проблем психології спілкування та навчальної діяльності. Це спричинено тим, що без глибокого наукового розуміння процесу навчальної діяльності неможливо створити загальну теорію формування психіки людини та її розвитку як особистості, розробити науково обґрунтовані методичні рекомендації для практичної роботи у сферах навчання і виховання, праці, дозвілля. Тому спілкування є базовою категорією психологічної науки.

Люди постійно взаємодіють між собою. У навчальній діяльності та спілкуванні реалізується потреба однієї людини в іншій. Через нього люди організовують різні види теоретичної і практичної діяльності, обмінюються інформацією, досягають взаєморозуміння, взаємно впливають одне на одного, формують свій світогляд.

Інтереси розвитку економіки і культури суверенної України, коли активно здійснюється оновлення всіх сфер суспільства вимагають формування духовно багатої особистості. Гостро відчувається потреба в людях, які володіють мистецтвом створювати здоровий психологічний клімат у колективі, вміють говорити з людьми, слухати їх, здатних логічно мислити, позитивно вирішувати конфліктні ситуації. Суспільство зацікавлено в людях з активною життєвою позицією, гуманістично спрямованих. Формування особистості в багатьох випадках відбувається в шкільному віці. Тому навчально-виховний процес у сучасній школі повинен бути спрямований на розвиток навчально-пізнавальної, соціально-комунікативної та громадсько-організаторської активності своїх вихованців. Середній навчальний заклад значною мірою впливає на формування у дітей ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до своїх обов’язків. Школярі постійно взаємодіють між собою, що є необхідною передумовою задоволення їхніх потреб. Але жодна людська спільнота не може ефективно діяти, якщо індивіди, які до неї належать, не встановлюють між собою контакт і не досягають належного взаєморозуміння. А найважливішою формою такої взаємодії є комунікативні навички та спільна діяльність. У навчальній діяльності дитина розвивається фізично і духовно, формується як суспільний об’єкт. Завдання навчально-виховного процесу відкривати для своїх вихованців правила спілкування. Це допоможе їм уникати труднощів у взаємодії з іншими людьми, успішно долати конфліктні ситуації, розв’язувати будь-які повсякденні питання.

Відомо, що спілкування є генетично раннє вікове утворення. Воно визначає психічний розвиток дитини, сприяє формуванню особистості в цілому. При акценті на функцію обміну і повідомлення інформації спілкування перетворюється в процес комунікації – поняття більш вузьке, але нерозривно з ним пов’язане. Основним засобом комунікації є мова, яку використовують учасники спілкування. (О.О.Леонтьєв, О.Р.Лурія). Акт комунікації – це мовленнєве вираження думки, для здійснення якої необхідно володіти мовними засобами, знати правила їх функціонування, вміти формулювати, сприймати, розуміти, аналізувати думку. Ефективність розгортання комунікації визначається рівнем інформації, обсягом знань тих, хто спілкується; проблемністю, актуальністю самої інформації, здатністю користуватися мовленнєвими і немовленнєвими засобами для її передачі. При недостатньому спілкуванні темп формування комунікативних умінь і психічних процесів уповільнюється. Це дає підстави вважати, що існує і зворотна залежність.

Насьогодні при достатньому дослідженні у дітей шкільного віку розвитку окремих психічних функцій – пам’яті (Н.Г. Лутоян), мислення (І.Н. Брокане та ін.), сприйняття (Т.П. Вісковатова, Т.А. Власова), уваги (В.І. Лубовський), мовлення (Є.С. Слєпович) – недостатньо вивченою залишається мовленнєва діяльність, комунікативна сфера, зокрема, особливості формування у них комунікативних умінь та процес навчання.

Навчальна діяльність дітей шкільного віку і спілкування їх з іншими людьми тісно переплетені й не можуть існувати окремо. Від того, як організовано спілкування дітей, залежить результат процесу навчання.

У свою чергу хід і результати навчальної діяльності постійно і неминуче впливають на якість багатьох характеристик комунікативної компетентності у школярів. Очевидним є той факт, що не можна працювати над мовою дітей, не враховуючи розвивальних можливостей їхнього спілкування, суть яких полягає в тому, що спілкування розширює загальний світогляд дитини та сприяє розвитку тих психічних утворень, які дозволяють успішно виконувати навчальну діяльність і розвивають емоційну сферу.

З огляду на соціальну, особистісну значущість і недостатню розробленість у спеціальній психологічній і методичній літературі цієї проблеми, її актуальність на сучасному етапі розвитку психології ми обрали таку тему дослідження: „Вплив емоційної нестабільності на навчальну діяльність молодших школярів”.

Об’єктом дослідження є емоційно нестабільні діти молодшого шкільного віку в процесі навчально-виховної діяльності та розвитку особистості.

Предметом дослідження є структура, методична система та психолого-педагогічні засоби формування особистості емоційно нестабільних дітей молодшого шкільного віку в процесі навчально-виховної діяльності.

Мета дослідження: виявити психолого-педагогічні умови, що забезпечують ефективність процесу навчально-виховної діяльності емоційно нестабільних дітей молодшого шкільного віку та його подальше використання як засобу корекції особистості.

Предмет і мета дослідження зумовили розв’язання таких завдань:

Виявити особливості процесу навчально-виховної діяльності емоційно нестабільних дітей молодшого шкільного віку.

Теоретично обґрунтувати і експериментально визначити структуру, методи і психолого-педагогічні умови процесу навчально-виховної діяльності емоційно нестабільних дітей молодшого шкільного віку.

Розробити спеціальну методичну систему, спрямовану на формування процесу навчально-виховної діяльності емоційно нестабільних дітей молодшого шкільного віку, визначити психологічні та педагогічні умови її реалізації в процесі формування особистості.

Для розв’язання поставлених завдань нами були використані такі методи дослідження:

теоретичні: аналіз літературних джерел з проблеми дослідження, систематизація отриманої інформації, аналіз науково-методичного забезпечення педагогічного процесу;

емпіричні: спрямоване педагогічне та психологічне спостереження за процесом навчально-виховної діяльності дітей шкільного віку, аналіз продуктів діяльності школярів, метод експертних оцінок, психологічний експеримент;

статистичні: метод варіаційної статистики для математичної обробки експериментальних даних.

Експериментальна база дослідження – НВК № 6 міста Рівне.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Аналіз методів визначення фізичного розвитку середніх школярів
Методи визначення показників фізичного розвитку підлітків називають антропометричними дослідженнями, які становлять сукупність методів вимірювання морфонологічних особливостей людського тіла, і включ ...

Докторантура у Великобританії
Найвища академічна кваліфікація в країні – докторська. Доктор має два рівні. Перший докторський ступінь – доктор філософії (PhD чи DPhil).[6] Це звання, яке можна отримати у багатьох царинах, включаю ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net