Зміст та завдання організації пропаганди логопедичних знань серед батьків дітей з порушеннями мовлення

Педагогіка » Особливості організації пропаганди логопедичних знань серед батьків дітей з порушеннями мовлення » Зміст та завдання організації пропаганди логопедичних знань серед батьків дітей з порушеннями мовлення

Сторінка 1

Впродовж останнього десятиріччя уряд України демонструє усвідомлення прихованих проблем радянського періоду у педагогічному всеобучі батьків – домінування форм суспільного виховання дітей та нівелювання функцій родини, як первинного осередку становлення особистості.

Соціально-економічні, політичні перетворення, що відбувалися в Україні в другій половині ХХ ст., інтенсивне розширення меж наукового пізнання взагалі і педагогічного зокрема, об'єктивна потреба суспільства в оновленні змісту освіти й виховання, визначенні ролі і місця батьків у формуванні особистості та усвідомлення низького рівня їхньої педагогічної культури зумовили здійснення конкретних заходів з боку прогресивної громадськості та офіційних кіл щодо організації педагогічної просвіти батьків. Як відзначає О. Новіковська, від 90-х років ХІХ ст. ідея педагогічної просвіти батьків функціонує, з одного боку, як чітка вимога, а з іншого, як умова ефективності сімейного виховання.

На думку С. Єфімової, сучасна державна політика в галузі спеціальної освіти спрямована на забезпечення кожної дитині умовами отримання освіти відповідно до здібностей та можливостей. При будь-якій формі організації навчально-виховного процесу з дітьми з вадами психофізичного розвитку і, зокрема, з дітьми з труднощами комунікації, його основними особливостями є: комплексний підхід до подолання відхилень у розвитку, диференційований корекційно-педагогічний вплив на дітей залежно від індивідуальних проявів їх порушення і потенційних можливостей, корекційна спрямованість і тісний взаємозв'язок корекційних заходів з формування у дітей практичних умінь і навичок.

Ефективні шляхи корекції та компенсації відхилень у розвитку у дітей в процесі різнобічної корекційно-педагогічної роботи з ними розглядалися вченими протягом багатьох років. А. Сінько відзначає, що результатом пошуку форм і засобів профілактики та корекції мовленнєвих порушень у дітей в умовах масових освітніх закладів стала організація в кінці 1980-х - на початку 1990-х років корекційно-мовленнєвої роботи із дітьми за участю фахівця-логопеда в рамках дошкільної логопедичного пункту, завданнями якого є рання діагностика, своєчасне попередження і подолання недоліків у мовленнєвому розвитку дошкільників, пропаганда логопедичних знань серед працівників дошкільної установи та батьків.

О. Вершиніна вказує, що в процесі логопедичної роботи батьки можуть значно вплинути на швидкість подолання мовленнєвих порушень: регулярне, щоденне виконання з дитиною домашніх завдань логопеда дозволяє значно скоротити час проведення корекційної роботи. Найчастіше, на жаль, тільки розв’язання лікувальних, педагогічних чи психологічних проблем змушує батьків звернути увагу на процес мовленнєвого розвитку дітей, формування їхньої особистості, становлення характеру.

В цьому зв’язку О. Бачина виділяє дві групи реакції батьків на мовленнєві порушення дітей. До першої групи дослідниця відносить батьків, які нехтують проблемами дитини, а відповідальність за їх усунення покладають на медичних та педагогічних працівників. До другої групи віднесені батьки, в яких усвідомлення мовленнєвого дефекту малюка викликає почуття провини, що, в свою чергу, може призвести до гіперопіки. Як у першому, так в другому випадках йдеться про неадекватне ставлення дорослих до проблем дитини з порушеннями мовлення, оскільки, на нашу думку, як значні навантаження, так і недостатня увага з боку дорослих негативно позначається на корекційному процесі, в який включена дитина. Досягнення цілей навчання, виховання і корекції дітей із порушеннями мовлення передбачає активну участь батьків, які повинні не лише знати і розуміти, яку корекційну роботу здійснює персонал дошкільного закладу, але і продовжувати, доповнювати зусилля логопедів та педагогів в домашніх умовах.

З огляду на це, С. Пахомова вважає, що головне завдання дошкільної установи в роботі з батьками дітей з порушеннями мовлення полягає у формуванні психолого-педагогічної компетенції батьків. Під психолого-педагогічною компетенцією батьків дослідниця розуміє певний рівень знань про психофізіологічні особливості розвитку дітей певного віку та засоби педагогічного пливу з метою усунення мовленнєвих недоліків. Розв’язання означеного завдання в сучасних умовах можливе в процесі організації педагогічної просвіти батьків шляхом пропаганди логопедичних знань.

Страницы: 1 2

Цікаве про педагогіку і навчання:

Аналіз методичної системи вивчення геометричної оптики в загальноосвітній школі
Серед основних властивостей світла найбільш наочною, підтвердженою широким життєвим досвідом є властивість прямолінійно поширюватися в однорідному ізотропному середовищі. Лінія, вздовж якої поширюєть ...

Теоретичні основи засобів використання логіко-емоційної виразності читання
У початкових класах виразне читання з поступально-послідовною системою засвоєння положень теорії і практики набрало статусу обов'язкового. Програма зобов'язує вчителя вже з перших днів навчання випра ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net