Зміст та організація експериментального дослідження та перевірка його ефективності

В - Відсутня відповідь;

Н – неправильна відповідь;

ЧП – частково правильна;

НП – неповна правильна;

ПП – повна правильна.

Як бачимо, одержані результати в експериментальному і контрольному класах відмінні: якщо в експериментальному класі кількість правильних відповідей більша, а відсутніх відповідей немає, то у контрольному класі проходять різкі коливання відповідей при загальній тенденції до пониження. Таким чином кількість повних відповідей є меншою на 10 відсотків, ніж в експериментальному класі.

З метою визначення пізнавального інтересу в системі мотивації вивчення теми "Іменник" на кінцевому етапі роботи дітям було запропоновано скласти коротеньку розповідь на будь-яку з таких тем: "Що я знаю про іменник", "Казка про Іменник", “Чим цікавий іменник?”. Діти придумали досить цікаві і змістовні розповіді. Аналізували їх в залежності від вибраної теми. В результаті можна сказати, що 50 відсотків учнів експериментального класу вибрали тему "Казка про іменник", 33,3 відсотка – ”Чим цікавий іменник?”, 16,7 відсотка - "Що я знаю про іменник".

У контрольному класі результати дослідження такі: 43,3 відсотка--тема "Казка про Іменник"; 30 відсотків — "Що я знаю про іменник"; 26,7 відсотка — "Чим цікавий іменник?".

Зведені результати у експериментальному і контрольному класах представлені на діаграмі (мал. 2)

Рівні розвитку пізнавального інтересу характеризуються такими ознаками:

• Високий:

а) висока самодовільна пізнавальна активність;

б) інтерес до сутності явищ: до їх суттєвих взаємозв'язків і закономірностей. Прагнення розібратися у важких питаннях;

в) інтенсивний і захоплюючий процес самостійної роботи на уроці;

г) прагнення до подолання труднощів у складних завданнях;

д) кореляція інтересів і нахилів (вільний час присвячується предмету свого інтересу).

• Середній:

а) пізнавальна активність вимагає спонукання вчителя;

б) інтерес до накопичення інформації, в основі якої лежать факти, опис явищ; розуміння сутності явищ тільки з допомогою вчителя;

в) залежність самостійної роботи від ситуації. Вимагається спонукання ззовні;

г) труднощі долаються при допомозі вчителя;

д) неповна кореляція інтересу і нахилу. Епізодичні заняття предметом інтересу.

• Низький:

а) пізнавальна інертність;

б) епізодичний інтерес до ефектних і цікавих сторін явищ при повній відсутності інтересу до їх суті;

в) уявна самостійність (списування з дошки, підглядання у підручник), часті відволікання;

г) відсутність бажання долати перешкоди, повна бездіяльність при виникненні труднощів;

д) відсутність нахилу до будь-якого виду пізнавальної діяльності.

В результаті проведеного експериментального дослідження встановлено, що результативність роботи на уроках, рівень засвоєння граматичних категорій іменника у значній мірі обумовлюється рівнем сформованості пізнавального інтересу учнів.

Формувати пізнавальні інтереси молодших школярів необхідно спеціальними вправами і завданнями. Розробляючи такі завдання, вчителі повинні мати на меті створити такі вправи, які б у першу чергу були цікавими для учнів, адже зацікавленість є одним з найсильніших стимулів виникнення пізнавального інтересу.

Стимулюванню пізнавальних інтересів сприяє також різноманітність форм роботи. Тому вчитель, що прагне розвивати пізнавальні інтереси учнів, повинен кожного разу вносити у методику проведення уроку щось нове і використовувати кілька різних форм роботи.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Проблема формування пізнавального інтересу в молодших школярів у педагогічній літературі
На сучасному етапі реформування освіти одне з головних завдань - створення необхідних умов для повноцінного розвитку і самореалізації кожного громадянина України. Запорукою ефективності навчальної ді ...

Аудіальні засоби навчання
Аудіальні засоби (звукові) які використовуються при вивченні географії Антарктиди поряд з візуальними засобами —це засоби, які в першу чергу розраховані на сприймання певної інформації учнями на слух ...