Методи, прийоми та засоби розвитку творчих здібностей учнів на уроках літератури в середніх класах

Педагогіка » Розвиток творчих здібностей школярів на уроках зарубіжної літератури » Методи, прийоми та засоби розвитку творчих здібностей учнів на уроках літератури в середніх класах

Сторінка 1

Процес навчання здійснюється за допомогою застосування методів.

Метод – це спосіб дидактичної взаємодії вчителя і учня, з допомогою якого досягається оволодіння знаннями, уміннями і навиками, формується світогляд учнів, розвиваються їх здібності.

Метод реалізується через прийом: це елемент метода, складова частина у пізнавальній роботі. Наприклад, проблемне питання, поставлене вчителем при викладі ним навчального матеріалу, є прийомом репродуктивного методу. Його завдання-активізувати увагу учнів при засвоєнні ними нового матеріалу.

В той час, проблемне питання, поставлене вчителем, яке вимагає самостійної пошукової роботи-уже не прийом репродуктивного методу, а способів виявлення іншого-евристичного чи й дослідницького.

Принципи обґрунтування методів.

І. У шкільній практиці викладання літератури має широке застосування класифікація за принципом джерела знань. Звідси:

1) слово (лекція) вчителя;

2) бесіда;

3) самостійна робота.

Вчитель подає новий матеріал, читає лекцію; потім, обговорюючи твір, учні відповідають на запитання, в формі бесіди доходять до істини; практикуються уроки чи їх фрагменти, де учні самостійно працюють з книгою (підручники, хрестоматії, критичні матеріали, пишуться твори).

Але зауважимо, що зовнішньо однотипні заняття можуть бути дуже різними за суттю:

слово вчителя може мати різну мету і різний зміст. Воно може передувати читанню, аби емоційно підготувати учнів до його сприймання, вчитель розповідає про життя і творчість письменника, дає лекцію з теорії літератури і тоді його слово має іншу мету, інший зміст;

відмінно до теми і змісту може бути й бесіда;

бесіда з метою активізувати сприйняття тільки що прочитаного твору, відтворення найбільш яскравих епізодів;

може бути бесіда-аналіз за запитаннями вчителя;

бесіда з метою узагальнення матеріалу.

Такою ж різноманітною може бути і самостійна робота:

може бути з метою закріплення;

може носити дослідницький характер.

Таким чином, навчальна діяльність учнів буде різною і за змістом і за рівнем самостійності.

Тому термін «лекція», «бесіда», «самостійна робота» означають більше форми спілкування вчителя і учня, ніж методи навчання. Форма-більш загальне, об’ємне трактування самого процесу навчання.

Тут можна схематично зобразити так: форми – методи – прийом – навчальна ситуація.

Зміст навчальної діяльності вчителя і відповідно діяльності учнів, що навчаються, і має служити критерієм обґрунтування методів.

ІІ. Цим критерієм є характер пізнавальної діяльності школярів.

Беручи в основу цю аксіому, дидактик Лернер і Скаткін вивели загально дидактичну класифікацію методів, що охоплює всю систему шкільного навчання:

1) пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний);

2) репродуктивний (відтворюючий);

3) метод творчого викладу;

4) евристичний (частково-пошуковий);

5) дослідницький.

Скаткін: «Мова йде не про протиставлення одного метода іншому, а про їх гармонійне співіснування, про розумне застосування кожного метода на своєму місці для вирішення специфічних навчально-виховних завдань».

Ці загальнодидактичні методи навчання по-своєму реалізуються в кожному навчальному предметі у відповідності до його специфіки.

Таким чином у основі класифікації є пізнавальна діяльність:

1-ший ступінь у логіці пізнання літератури як навчального предмета – лежить сприйняття художнього твору. Завдання – навчити сприймати твір. Література як вид мистецтва має виховувати художника.

2-гий ступінь – подача і сприйняття з боку учнів спеціальних знань про сутність художньої літератури, її специфіку, теорію і історію.

Органічне поєднання у свідомості читача безпосередньо художнього переживання і науково-літературознавчих понять і висуває потребу у специфічних методах викладання літератури.

Кожен метод безпосередньо зав’язаний з видами діяльності школярів.

І. Метод творчого читання найбільш специфічний для нашого предмета.

Читання художнього твору відрізняється від читання наукового, публіцистичного тексту. Це читання вимагає особливої уваги до слова, фрази, ритму.

Застосовуючи цей метод, вчимо дітей слухати і чути художнє слово, насолоджуватись ним, вчитись самим говорити і читати виразно.

Для цього методу характерні такі прийоми:

виразне (в ідеалі художнє) читання викладача;

Страницы: 1 2 3

Цікаве про педагогіку і навчання:

Перші відомості про статистику
Математичну статистику як один з розділів прикладної математики започаткував швейцарський математик Я. Бернуллі (1654- 1705). Значних результатів у цій царині досяг також відомий український математи ...

Коригувальний вплив вчителя
Універсальним методом оптимізації засвоєння навчального матеріалу можна вважати коригувальний вплив учителя. Коригувальні впливи особливо ефективні, коли вони індивідуалізовані. Це не завжди здійснен ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net