Педагогічні умови соціалізації студентів засобами культури мовлення

Педагогіка » Педагогічні умови соціалізації студентів засобами культури мовлення

Сторінка 8

Наявність після формувального експерименту студентів з низьким рівнем соціалізованості обумовлена такими причинами: несформованістю у них соціальних цінностей, які відповідають вимогам суспільства; низьким рівнем володіння культурою мовлення; невмінням бути учасником діалогічного спілкування з майбутніми колегами; низьким рівнем умінь встановлювати соціальні зв'язки у процесі спілкування; невмінням адаптуватися до реальних умов соціального середовища.

Високі показники творчого рівня соціалізованості студентів засобами культури мовлення у результаті проведення формувального експерименту пояснюється наступним:

розробкою та викладанням спеціального курсу «Культура мовлення»;

впровадженням у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів, де проводилося експериментальне дослідження, спеціально розробленої програми позанавчальної діяльності, що залучала усіх студентів навчальних груп до діяльності, імітуючої їхню майбутню професійну роботу;

моделюванням ситуацій майбутньої професійної діяльності (професійні діалоги, ділові ігри, ділові бесіди, ділові наради та ін.);

здійсненням за спеціально розробленими методиками аналізу діяльності майбутніх фахівців у процесі навчальної та позанавчальної роботи, що сприяє формуванню їхніх професійних умінь, соціалізації особистості.

У дисертації представлено теоретичне узагальнення й нове розв'язання наукової проблеми соціалізації студентів засобами культури мовлення, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності педагогічних умов, які забезпечують успішність цього процесу.

Результати дослідження підтвердили гіпотезу, на якій вони ґрунтуються, засвідчили досягнення мети, вирішення поставлених завдань і дали підставу для таких висновків:

Систематизовано отриману у результаті вивчення наукових джерел інформацію відповідно до об’єкту та предмету дослідження. На основі аналізу різних наукових підходів проаналізовано і уточнено базові поняття дослідження, серед яких:

«соціалізація» – це двосторонній процес формування особистості в конкретному соціокультурному середовищі, засвоєння та активного відтворення індивідом суспільною досвіду, в результаті якого він стає особистістю та набуває необхідні для життя людей знання, вміння та навички, тобто здатність успішно взаємодіяти в ході вирішення тих чи інших завдань. Соціалізація передбачає опанування людиною культурою людських стосунків, культурою мовлення, соціальних норм, необхідних для ефективної взаємодії з людьми, опанування ролей, різними видами діяльності, формами спілкування; «культура мовлення» – система комунікативних якостей мовлення, упорядкована сукупність нормативних, мовленнєвих засобів, вироблених практикою людського спілкування, які оптимально виражають зміст мовлення і задовольняють умови й мету спілкування. Культура мовлення пов’язана з формуванням іміджу, самоствердженням, самореалізацією людини; це фактор саморозвитку, взаємовпливу, обміну інформацією, шлях впливу, досягнення певних результатів у спілкуванні; «мовленнєва діяльність» – цілеспрямований, мотивований, активний процес прийому та видачі повідомлення, організованого соціально відпрацьованими засобами (мова) і способами (мовлення) формування думки у спілкуванні людей між собою; «культура мовленнєвого спілкування» – це реалізація соціально-моральних норм поведінки і культури мовлення, які необхідні для регуляції соціальної взаємодії людей в процесі їхнього спілкування, в практичній і трудовій діяльності та ін. Культура мовленнєвого спілкування передбачає також вміння спілкуватись, встановлювати належні стосунки людини зі своїми колегами, співрозмовниками, клієнтами словом, мімікою і жестами, що впливає на формування її готовності до співпраці.

З’ясовано, що оволодіння культурою мовлення сприяє засвоєнню соціального досвіду, цінностей і норм, що регулюють соціальну поведінку студента, успішному виконанню соціальних ролей, які важливі для його включення в соціальні групи. Вирізнено основні функції мовлення (комунікативна, експресивна, ідентифікаційна, гносеологічна, мислетворча, естетична, культуроносна, номінативна) та педагогічного мовлення (розвивальна, комунікативна, самопрезентативна, навчальна, спонукання до дії, формувальна, інтегративна, культурологічна, створення емоційного фону спілкування, соціальна) та комунікативні якості як основні ознаки його культури: правильність (нормативність), точність, логічність, чистота, багатство й різноманітність, виразність і образність, стислість і доцільність, адекватність, естетичність, полiфункцiональнiсть мовлення.

Страницы: 3 4 5 6 7 8 9

Цікаве про педагогіку і навчання:

Формування лексичних навичок
Центральною ланкою в роботі над засвоєнням лексичного матеріалу є формування лексичних навичок. За визначенням С.Ф.Шатілова, "лексичні мовленнєві навички — це навички інтуїтивно-правильного утво ...

Система вправ для навчання діалогічного мовлення
Система вправ для навчання діалогічного мовлення складається з трьох основних етапів: І етап – початковий, на якому відбувається презентація матеріалу; ІІ етап – середній, на якому відбувається практ ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net