Історія вітчизняного та зарубіжного досвіду

Соціально-педагогічний рух активно розвивався в 20-30-і роки XX ст У 60-і роки XX ст. з'являлися працівники, спеціально орієнтовані на виховну діяльність в соціумі (організатор позакласної і позашкільної виховної роботи, працівники позашкільних установ, педагоги-організатори і тому подібне).

На рубежі 70-80-х років XX ст. суспільні потреби, досягнення практиків підняли завдання соціальної роботи на якісно новий рівень. Набули поширення соціально-педагогічні комплекси. У позашкільних установах, клубах по інтересах, різновікових загонах затверджувалася ідея цілеспрямованої соціально-педагогічної роботи з дітьми. А в педагогічній науці багато дослідників звернулися до проблем соціальної педагогіки, намагалися осмислити її кращий досвід.

Проте прогрес в цій сфері стримувався слабким організаційним, кадровим, матеріально-фінансовим, науково-педагогічним забезпеченням, а частіше і зовсім відсутністю такого. Назріла необхідність заснувати інститут соціальних педагогів-фахівців з виховної і соціальної роботи з дітьми і їх батьками, дорослим населенням в родинно-побутовому середовищі, з підлітковими, молодіжними групами і об'єднаннями. У 1990 р. посада соціального педагога була внесена до списку посад робітників і службовців. Отримала таким чином визнання нова професія. В даний час у вищих і середніх спеціальних учбових закладах введені спеціальності “Соціальна педагогіка” і “Соціальна робота”. Більше 50 Вузів Росії приступили до підготовки відповідних фахівців.

Соціальна педагогічна робота дозволяє вносити такі зміни до системи виховання дітей і підлітків, яких забезпечує оптимальні умови для їх особового становлення, соціального захисту, соціалізації відповідно до Конвенції ООН про права дитини. Освітні установи знаходять нову соціальну роль, сприяючу формуванню перспективних культурно-освітніх моделей.

Робота школи як відкритої соціально-педагогічної системи передбачає розширення її виховних і освітніх функцій, турботу про гуманізацію середовища, що оточує дитяти, ініціативу в соціально-педагогічній діяльності в мікрорайоні.

Завдяки сільським експериментальним школам, що працюють як відкриті соціально-педагогічні системи, діти зближуються з дорослими, змінюється на кращий відношення хлопців до фундаментальних соціальних цінностей.

Проте в соціально-педагогічній роботі з дітьми, їх сім'ями немало протиріч, невирішених проблем. У багатьох соціальних педагогів немає достатньої підготовки.

Потреби в практиці і в підготовці фахівців не вивчені. Слабо заохочуються передовий досвід, старання ентузіастів, погано пропагуються їх досягнення. Від практики відстає наука, і виникає небезпека, що цей розрив збільшуватиметься. Тому необхідна підтримка соціально-педагогічних досліджень. Гостро коштує питання підготовки висококваліфікованих фахівців, що готують кадри реабілітогів, соціальних педагогів. Така посада сьогодні потрібна школі.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Визначення поняття „здоров`я” людини, його компоненти та передумови
Сучасні уявлення світової науки стосовно феномена здоров`я людини ґрунтуються на новому розумінні актуальності проблеми виживання людства взагалі. Наприкінці ХХ століття лідери світової науки залучил ...

Теоретико-методологічні основи музичного виховання дітей та молоді
Музичне мистецтво – яскравий та незамінний засіб формування цілісної особистості дитини. Музика володіє своєю «мовою». Важливо не просто навчити дитину виразно, чисто співати, рухатись під музику. Му ...