Методичні рекомендації соціальним педагогам і вчитеям у сфері соціально-правового захисту дітей від насильства

неблагополучна, у тому числі:

педагогічно некомпетентна (батьки не володіють культурою виховання: відсутня єдність вимог, дитина бездоглядна, з нею жорстоко обходяться, систематично карають, погано поінформовані про її інтереси, поведінку поза школою);

морально-неблагополучна (батьки ведуть аморальний образ життя, пиячать, не працюють, утримують кубло, мають судимість, вихованням дітей не займаються);

конфліктна (у сім’ї неблагополучна емоційна атмосфера, між батьками постійні конфлікти, батьки підвищено дратівливі, жорстокі, нетерпимі).

3.4. Характер взаємовідносин батьків з дитиною:

сімейний диктат (систематичне придушення ініціативи і почуття власної гідності дитини);

надмірна опіка (задоволення всіх потреб дитини, огородження від труднощів, турбот, зусиль);

потурання (ухил від активної участі у вихованні дитини, пасивність, визнання повної автономії дитини);

співробітництво (взаємоповага, спільне переживання радощів, горя тощо).

3.5. Організація режиму праці і відпочинку:

які обов’язки виконує у сім’ї;

чи дотримується режиму дня;

хто і якої мірою допомагає і контролює виконання домашніх завдань;

як організовано спілкування учня у сім’ї під час дозвілля, літнього відпочинку, відпустки батьків.

4. Особливості навчальної діяльності:

Успішність учня.

Ставлення до навчання: позитивне, нейтральне, байдуже, негативне.

Інтелектуальні можливості учня: високі, середні, низькі.

Мотиви навчання: пізнавальний інтерес до предметів, усвідомлення необхідності навчатися, прагнення отримати оцінку, заслужити схвалення дорослих, прагнення уникнути покарання, прагнення до самоствердження у групі однолітків.

5. Становище у класному колективі, ставлення до колективу:

Позиція учня у колективі: лідер (зірка); той, кому віддають перевагу; той, кого прийняли; той, кого відкинули (ізольований).

З ким із класу найбільш близький; характер взаємного впливу.

Стосунки з іншими однокласниками: ділові, рівні, дружні, теплі, конфліктні, ні з ким не спілкується.

Манера, стиль спілкування з оточенням:

домінантний стиль (упевнений у собі; прагне нав’язати свою думку; легко перериває іншого, але не дає перервати себе; ні з ким спілкується);

недомінантний стиль (сором’язливий, поступливий, легко визнає себе неправим, потребує заохочення у розмові);

екстраверт (постійно спрямований на спілкування, легко входить у контакт, зацікавлений, відкритий, дуже уважний до оточення);

інтроверт (не схильний до контактів, замкнений, надає перевагу діяльності над спілкуванням, у розмові небагатослівний).

5.5. Ставлення до громадської думки:

активно-позитивне (розуміє критику, згодний з нею, недоліки прагне виправити і т.п.);

пасивно-позитивне (розуміє критику, згодний з нею, але недоліки не виправляє);

байдуже (не реагує на критику, не змінює поведінки);

негативне (сперечається, не погоджується із зауваженнями, поведінку не змінює).

6. Ставлення до громадської діяльності і суспільно корисної праці:

Ставлення до громадських доручень: з готовністю, без видимого інтересу, відмовляється.

Виконання громадських доручень: сумлінне, несумлінне, відповідно настрою, під тиском, з ініціативою.

Ставлення до трудових справ класу: бере активну участь, байдужий, демонстративно відмовляється.

Ставлення до фізичної праці:

позитивне (працелюбність; часто надає перевагу фізичні праці, ніж розумовій; має "золоті руки");

Цікаве про педагогіку і навчання:

Методичні рекомендації соціальним педагогам і вчитеям у сфері соціально-правового захисту дітей від насильства
Беручи до уваги результати нашого дослідження, нами було розроблено такі методичні рекомендації для соціального педагога загальноосвітнього закладу у сфері соціально-правового захисту дітей від насил ...

Розвиток самостійності – актуальна проблема теорії і практики
Перші наукові педагогічні дані щодо самостійного учіння були здебільшого частиною філософії, яка на той час об’єднувала всі знання про природу, людину і суспільство. Так, філософи античності (Конфуці ...