Сучасні наукові підходи до організації навчального процесу з образотворчого мистецтва

Педагогіка » Реалізація принципу наступності у процесі опанування учнями основ образотворчої грамоти » Сучасні наукові підходи до організації навчального процесу з образотворчого мистецтва

Сторінка 1

Реформування середньої загальної освіти ставить перед вчителем проблеми, які пов'язані з організацією та здійсненням навчального процесу. Нового осмислення вимагають такі питання: «для чого навчати?» (цілі та завдання освіти); «чому навчати?» (зміст освіти); «як навчати?» (методи та форми навчання); «реальний результат навчального процесу?» (контроль, корекція та оцінювання навчальних досягнень учнів).

Традиційна система освіти головним чином спрямована на підготовку виконавця, життєдіяльність якого повинна відбуватися у відносно стабільних умовах. Теперішній час має інші ознаки, а саме: інформаційну насиченість, постійні зміни соціальних і політичних умов, конкурентність. Тому сьогодні від середньої загальної освіти суспільство чекає формування не тільки високоосвіченої особистості, а випускника, здатного до самоорганізації, саморозвитку, реалізації власних здібностей і потенціалу, здатного жити та працювати в умовах нестабільності, адаптуватися до внутрішніх та зовнішніх умов.

Важливе значення для здійснення такої мети має курс образотворчого мистецтва в початковій школі, під час вивчення якого закладаються основи образотворчої грамоти і відповідно відбувається:

- початкове знайомство з вітчизняною та світовою художньою культурою;

- розвивається почуття гармонії та естетичного смаку;

- формується особистісно-ціннісна оцінка світу;

- відпрацьовуються вміння висловлювати власні почуття та думки засобами образотворчого мистецтва та розуміння художньо-образних творів;

- розвиваються творчі здібності, нестандартне мислення.

Якостями творчої людини є нелінійне (мислення в кількох напрямках) та нестереотипне (не за звичним штампом) мислення, сприйняття навколишньої дійсності, вміння фантазувати. Фантазія уявлення — це здатність людини створювати раніше не бачене. Але для цього необхідно мати запас знань, спостережень, переживань. Завдання вчителя — створити умови для засвоєння нових знань та вмінь, розвитку та саморозвитку творчих задатків учнів. Для виховання творця вчитель має сам бути творчою

Для реалізації навчального процесу вчителю недостатньо тільки добре знати свій предмет й освітню галузь, до якої він належить, бути творчою особистістю і мати високий рівень загальної ерудиції. Вчителю ще треба йти в ногу з часом, орієнтуватися у сучасних концепціях та напрямках розвитку освіти, збагачувати свій досвід новими технологіями та методиками, що з'являються в теорії та практиці навчання. Для управління якістю навчання йому необхідно знати і вміти те, що необхідно «педагогу» — тому, хто веде за собою. А саме:

- визначати цілі навчання з урахуванням вікових особливостей дітей;

- планувати сумісну діяльність з учнями і підготувати календарно-тематичне планування навчального матеріалу з відбором його змісту;

- організовувати здійснення навчального процесу, підібравши доцільні методи та форми навчання;

- використовувати різні способи мотивації для активного сприйняття та результативної роботи учнів;

- здійснювати контроль за навчальними досягненнями учнів як результату навчального процесу, для чого необхідно визначити критерії та інструментарій оцінювання результатів навчання;

- вносити необхідні корективи у навчальний процес за аналізом одержаних результатів відповідно до встановлених цілей.

Вчителю слід пам'ятати, що навчальний процес являє собою цілісну соціально-педагогічну систему, яка містить цілі, зміст, форми, методи, результат навчання. Тому реалізація одного з її елементів вимагає системного, комплексного підходу до реалізації інших елементів у певній взаємодії, відповідно до внутрішніх та зовнішніх умов системи.

Шкільна практика частіше вказує на те, що вчитель початкової школи рідко прагне до науковості в своїй педагогічній діяльності. Але саме наука та відповідна їй теорія містять теоретичне обґрунтування, узагальнення досягнень практики, вказують на перспективні шляхи її розвитку; роблять діяльність вчителя свідомою, організованою на відміну від простого функціонування.

В наш нестабільний час швидких змін актуальним стає звертання до синергетичного підходу, який з'явився в середині XX ст. На рубежі століть ідея розвитку, еволюції проникає не тільки в усі галузі природних явищ, але й розповсюджується на соціальну сферу. Цей факт знайшов своє втілення у формуванні нового наукового напрямку, який спрямований на вивчення механізмів самоорганізації складних систем в умовах нестабільності — синергетики.

Вченими було визначено, що природні системи (до яких відноситься людина) здатні до самооновлення, пристосування до мінливих умов. У соціальних системах (до яких відноситься школа і навчальний процес) самооновлення відбувається важче.

Страницы: 1 2 3

Цікаве про педагогіку і навчання:

Методика формування шестирічних учнів до навчальної мотивації
Керуючи організованою дитячою працею, педагог спочатку формує у дітей достатній рівень виконавської дисципліни і виконавських дій. З цією метою, починаючи з молодшого дошкільного віку, він застосовує ...

Оцінювання результативності навчання учнів
Моніторинг і оцінювання результативності навчання належать до найважливіших аспектів навчального процесу і значною мірою визначають його якість. На уроках літератури домінантною формою навчання і зді ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net