Психологічний та кримінологічний портрет особистості, яка вчиняє насильство в сім’ї

Педагогіка » Профілактика домашнього насилля в сім’ї: особливості роботи з насильником » Психологічний та кримінологічний портрет особистості, яка вчиняє насильство в сім’ї

Сторінка 3

Слід зазначити, що ця типологія має умовний характер і не кожен злочинець може бути безповоротно віднесений до того чи іншого типу (підтипу). Зустрічаються також і змішані типи злочинців, яким притаманні риси різних типів. Загалом, особа злочинця, який вчинив насильство в сім'ї, характеризується істотною соціально-правовою і морально-психологічною деформацією. Разом з тим слід пам'ятати, що немає єдиної спільної риси характеру особи, яка викликала б відхилення в поведінці і вирізняла осіб, схильних до такої поведінки, серед осіб, які дотримуються соціальних норм. Принципово розрізняє злочинців і незлочинців не одна якась властивість або їх сума, а якісно неповторне сполучення та комплекс особистісних якостей, що мають характер системи.

Загалом, психологічні риси, характерні для чоловіків, що постійно вдаються до насильницьких дій, є наступними:

- дефектний, неадекватний образ себе, в тому числі неадекватна самооцінка (невідповідна життєвим реаліям: зазвичай занизька, незважаючи навіть на можливу об’єктивну успішність, що призводить до поведінки, спрямованої на підвищення самооцінки за рахунок інших осіб) або дисгармонійна самооцінка (занизька в одних сферах та зависока в інших).

Такі чоловіки нездатні прийняти себе такими, якими вони є, з власними перевагами та недоліками, а тому намагаються поводити себе відповідно до сценарію абстрактного «справжнього чоловіка», який включає до себе агресивність, грубість, жорсткість, демонстрацію сили, низьку емоційність тощо;

- високий рівень потреби у владі, встановленні тотального контролю над подіями та пануванні над людьми, але контроль не пов’язується із самоконтролем, а власна жорстокість (в тому числі до дітей та домашніх тварин) декларується як необхідність доведення «своєї чоловічої гідності»;

- впевненність у «природній», «генетичній» перевазі чоловіка над жінкою, стійке дотримання традиційних уявлень про розподіл соціальних та сімейних ролей, гіперрольова («надчоловіча») поведінка;

- нерозвиненість емоційної сфери при слабкому самоконтролі та високій схильності до сплесків гніву (загалом, гнів є емоцією, яка проявляється найчастіше, а всі інші вважаються тими, що «не гідні справжнього чоловіка»);

- пов’язування успіхів та невдач із зовнішніми факторами, схильність звинувачувати у своїх невдачах інших осіб або списувати на несприятливий збіг обставин (зокрема, для виправдання насильства над дружиною використовується аргумент провини самої жінки, впливу алкоголю, наявності проблем на роботі тощо, але аж ніяк не власними особистісними рисами та/або проблемами);

- скарги на відчуження від інших людей і самотність, які насправді є наслідком нездатності до близьких емоційних контактів і неспроможності будувати зрілі міжособистісні стосунки на засадах компетентності. Фактично, чоловік, схильний до сімейного насильства, «власнору» створює ситуацію самоізоляції, але не може собі в цьому зізнатись для того, щоб не руйнувати власний образ «Я». Такі чоловіки характеризуються недовірою до інших, уникненням розмов про себе та власні проблеми, низьким рівнем емпатії, невмінням приймати допомогу та підтримку (її сприймають як недовіру до можливостей такого чоловіка або спосіб принизити його гідність) та обговорювати особистісні проблеми з іншими;

- походження (з великою імовірністю, але не обов’язково) з родини, в якій стосунки будувались на насильницьких засадах: багато чоловіків, схильних до сімейного насильства, або були свідками постійного побиття чи приниження матері або самі страждали від насильства або байдужості з боку батьків;

- намагання применшити неадекватність своєї поведінки як у власних, так і в чужих очах (подібно до того, як хворі на алкоголізм чи наркоманію схильні доводити оточуючим відсутність в них залежності від спиртного чи наркотику). Слід зазначити, що така поведінка є не брехнею, а своєрідним самозапереченням, способом психологічного захисту та збереження позитивного уявлення про себе;

Страницы: 1 2 3 4

Цікаве про педагогіку і навчання:

Сутність, структура і вміст образної пам'яті в педагогічній для психологотипу літературі
Користуючись образною пам'яттю, людина відтворює сприймане їм не словами, а образами, тобто продовжує їх бачити і вже працює з ними як хоче: чи списує, чи прочитує. Для того, щоб підготувати дітей до ...

Мета і завдання сучасної навчально-виховної системи
Загальноприйнятою метою у світовій теорії і практиці гуманістичного виховання був і залишається ідеал всебічно і гармонійно розвинутої особистості, який іде із глибини століть. В Україні загальна мет ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net