Особливості професійної туристсько-спортивної підготовки організаторів туристської роботи у вищих навчальних закладах України

На думку А.Х. Абукова, І.І. Булигіної, І.В. Зорина та нашу різноманітність знань, умінь і навичок, якими повинен володіти фахівець із спортивно-оздоровчого туризму, має визначити зміст дисциплін і специфіку підготовки студентів для цієї галузі.

Основними показниками цієї специфіки є різноманітність дисциплін, що мають вивчати майбутні фахівці сфери спортивно-оздоровчого туризму. Це передбачає наявність таких розділів програм - підготовка, організація і проведення походів; організація масових спортивних змагань з туристського багатоборства; краєзнавча та екологічна діяльність; розробка і виготовлення інвентарю, спорядження; медичне забезпечення, страховка, самостраховка, самоконтроль; організація харчування і побуту в туристичному поході; відпрацювання тактики і техніки подолання складних перешкод; орієнтування в різних місцевостях; питання поведінки людей в екстремальних умовах; психологічні аспекти праці інструктора туристського супроводу в туристичних групах при подорожах у різних природних і географічних умовах; морально-вольове виховання особистості; основи менеджменту і маркетингу тощо.

Для визначення обсягу професіональних знань, умінь і навичок майбутнього фахівця зі спортивно-оздоровчого туризму, потрібно вивчення досвіду вітчизняної та зарубіжної системи підготовки фахівців цього напрямку. У зв’язку з цим на думку В.Н. Вукулова, майбутній фахівець з туризму повинен обов’язково проходити всі рівні професійної підготовки: учень (стажер) - студент-бакалавр-магістр-спеціаліст; практика є складовою навчального процесу. При цьому співвідношення кількості теоретичних і практичних занять має бути рівним. Навчання майбутнього фахівця спортивно-оздоровчого туризму починається з того моменту, коли встановлена потреба в ньому конкретного підприємства, тобто існує гарантія його працевлаштування після закінчення навчання. Навчальний план професійної туристсько-спортивної підготовки організатор туристської роботи будується з урахуванням потреб замовника та ВНЗ, який здатний забезпечити виконання навчального плану.

Аналіз програм навчання студентів за спеціалізацією організатор туристської роботи у вищих навчальних закладах України свідчить про недостатність науково-теоретичного обґрунтування специфіки підготовки фахівців для індустрії спортивно-оздоровчого туризму за професійним спрямуванням; орієнтування сучасного змісту професійної туристичної освіти здійснюється переважно на традиційну ”знаннєву" концепцію замість спрямування її на особистісно-професійну. Одночасно спостерігається незабезпеченість системного зв’язку сучасної педагогічної науки з нагальними потребами теорії і практики спортивно-оздоровчого туризму, відсутність чіткої концепції підготовки кадрів для туристсько-спортивної галузі; недостатня увага приділяється використанню певних ефективних принципів під час складання змісту програми вузівської туристсько-спортивної підготовки студентів.

Програми вищих навчальних закладів України з підготовки фахівців сфери спортивно-оздоровчого туризму не завжди базуються на таких важливих принципах як система подвійної професійної туристської підготовки, де навчання теоретичних знань об’єднуються з практичнио-теоретичним навчанням за широким профілем, що передбачає професійну підготовку менеджера як здатного до організаційної роботи в туристсько-спортивних структурах різних спрямувань, так і до виконання службових обов’язків організатора туристської роботи.

Характерною рисою професійної підготовки організаторів сфери спортивно-оздоровчого туризму є поетапне накопичення туристсько-спортивного досвіду. Досвід у спортивно-оздоровчому туризмі поступово переходить в туристсько-спортивну мудрість, що розглядається як сформованість умінь і навичок фахівця сфери туризму вміло діяти в екстремальних ситуаціях природного середовища, коли необхідно швидко обирати найбільш оптимальне рішення.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Тренінгові методики у вивченні хімії за лекційно-семінарською системою
Закон України „Про освіту” висунув перед учительством задачу - сприяти формуванню в учнів фахового рівня, тобто навчальна діяльність у підсумку має не просто дати людині суму знань, умінь і навичок, ...

Нестандартний урок – один із шляхів удосконалення форм організації навчання
Найкраще і вдале визначення нестандартного (нетрадиційного) уроку дав відомий російський педагог І. П. Підласий. Він казав, що нестандартний урок – це імпровізоване учбове заняття, яке має нетрадицій ...