Тенденції розвитку музичної освіти в Японії та Росії

Педагогіка » Музична освіта в зарубіжних країнах » Тенденції розвитку музичної освіти в Японії та Росії

Сторінка 2

Загальноосвітня школа приділяє велику увагу музичному навчанню за допомогою ритміки, вокальних, інструментальних вправ і слухання музики. Головною метою музичного виховання є набуття знань і навичок, що допоможуть учням орієнтуватися в музичній творчості, на певному рівні виконувати твори національних та зарубіжних композиторів. У першому класі учні займаються музикою тричі на тиждень, з другого по восьмий - двічі, у дев'ятому - один раз на тиждень. Заняття проводять, як правило, кваліфіковані педагоги-музиканти, які мають середню, а найчастіше - вищу освіту.

Японські дитячі пісні поділяються на традиційні і сучасні. До традиційних належать: колискові, сценічні, святкові пісні. З давніх-давен, в піснях для маленьких дітей співалось про те, як стрибають через мотузочок, пускають повітряного змія, колисають кішку, грають в піжмурки.

В ході руху за нові дитячі пісні, яке почалось в кінці першої світової війни, з'явилось багато пісень, які відображають радість дитинства. Популярні письменники і поети створювали в той період багато чудових пісень. Спогади письменників про власне дитинство були улюбленими темами тих сучасних дитячих пісень. Сьогодні поети і композитори створюють для дітей такі пісні,в яких більше уваги приділяється почуттям і прагненням самих дітей.

Реставрація Мейдзі (1868) вивела Японію з феодальної ізоляції і відкрила нову еру в музичному мистецтві держави. В ті дні західна музика інтенсивно проникала особливо в суспільну освіту, виступаючи як частина поміркованих зусиль,направлених на те, щоб модернізувати державу. Для того, щоб підтримувати музичну освіту, в 1880р. було започатковано Інститут по музичному дослідженню, а також видані перші посібники з музики, які з'єднували музичний стиль з японським. Інструментальна музика Заходу розповсюджувалась в ті роки за допомогою концертів, які організовувались військовими оркестрами армії і флоту,завдяки співробітництву з такими іноземними державами, як Великобританія, Франція і Німеччина.

Що стосується підготовки професійних музикантів, то в 1887р. була започаткована Токійська музична школа (яка в 1949р. перетворилась у музичний відділ Токійського національного університету вишуканих мистецтв і музики), після чого почалось відкриття приватних музичних шкіл, попередниць сучасних приватних інститутів, в таких головних містах, як Токіо і Осака. Професійна музична освіта уходить своїм корінням в дуже розповсюджене домашнє музичне навчання дітей, існує багато приватних курсів, великих та малих, для допомоги у здійсненні домашнього навчання. Найбільш помітними серед них є Дослідницький інститут виховання таланту Судзукі Синьїті и Музичний клас Тохо. Серед навчальних закладів: Музична академія ("Сендеокуґакуен"), Вища музична школа "Тохо", Музична школа Кунітаті, музичне відділення при університетах Токіо, Осаки й інших міст; науково-дослідна робота проводиться в Японській академії музикознавства; товариство музики 20 століття сприяє виконанню сучасної музики, проводить музичні фестивалі. Зберігається звичай виконання музики й танців під час традиційних свят.

Таким чином, можна зробити висновок, що музичне життя Японії дуже насичене. Музичне виховання дітей здійснюється від самого народження. Професійна музична освіта здійснюється на дуже високому рівні на музичних відділеннях міст Токіо та Осаки. В Японії ведеться дуже ґрунтовна науково-дослідна робота з музики, яка проводиться в дослідницьких інститутах.

Яскравим представником Російської культури був Дмитро Кабалевський. Він вважав, що в основі музичного виховання лежить активне сприймання музики. "Лише тоді музика може виконати свою естетичну, пізнавальну і виховну роль, коли діти навчаться по-справжньому чути її й роздумувати про неї, - підкреслював педагог. - Справжнє, відчуте і продумане сприймання музики - основа усіх форм прилучення до музики, тому що при цьому активізується внутрішній духовний світ учнів, їх почуття та думки і поза сприйманням музика як мистецтво взагалі не існує".

Учні мають учитися сприймати музику в будь-якій формі спілкування з нею, під час співу, гри на музичних інструментах, у процесі власне слухання тощо.

Д. Кабалевський підкреслював важливість хорового співу для формування музичної культури школярів. Увесь процес навчання співу має сприяти активному, зацікавленому і творчому ставленню учнів до музики. Поступове набуття виконавської майстерності й збагачення загальної музичної культури дітей стають передумовами їх прагнення до досягнення, навіть при масовому музичному вихованні, рівня справжнього мистецтва. "Кожен клас - хор! - ось ідеал, до якого має спрямовуватися це прагнення", - писав педагог.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Цікаве про педагогіку і навчання:

Основні завдання позакласної виховної роботи
1. формування в учнів певних особистісних якостей 2. Розвиток і удосконалення знань вмінь та навичок 3. Розвиток творчої активності, ініціативи і самодіяльності учнів 4. Підготовка учнів до практично ...

Якість освіти як мета реформування
Реконструкція системи освіти в умовах активного державотворення супроводжувалась напрацюванням нормативно-правової бази в цій галузі, вироблення загальних стратегічних цілей та конкретизацію їх за до ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net