Розумове виховання - складова теорії виховання всебічно розвиненої особистості

Педагогіка » Розумове виховання: цілі, завдання, сутнісні характеристики процесу розумового виховання » Розумове виховання - складова теорії виховання всебічно розвиненої особистості

Сторінка 1

Розумове виховання - одна із найважливіших складових системи всебічно розвиненої особистості. Сухомлинський вважав, що воно передбачає набуття знань, і формування наукового світогляду, розвитку пізнавальних і творчих здібностей, створення культури розумової праці, виховання інтересу і потреби в розумовій діяльності, в постійному збагаченні науковими знаннями, в застосуванні їх на практиці.

«Розумове виховання відбувається в процесі набування наукових знань, але не зводиться до нагромадження певного їх обсягу». Василь Олександрович вважав, знання повинні стати переконаннями особистості, її духовним багатством, впливати на ідейні погляди, результати діяльності людини, на її суспільну активність та інтереси. Лише за цих умов набуття знань і їх поглиблення будуть фактором розумового виховання.

Головною метою розумового виховання є розумовий розвиток. Сухомлинський говорив, що як без знання абетки людина не може читати, так без розумового розвитку, без гнучкої, живої думки неможливе розумове виховання.

Учень розумово виховується тільки тоді, коли його оточує атмосфера багатогранних інтелектуальних інтересів і запитів. Тому видатний педагог говорив, що турбота про інтелектуальне багатство всього шкільного житгя є важливою умовою повноцінного розумового виховання.

Кожен учитель повинен бути умілим, вдумливим вихователем розуму учнів. Сухомлинський вказував, що перш ніж учити дітей запам'ятовувати, їх потрібно вчити думати, мислити, аналізувати факти і явища оточуючого світу. «Розумове виховання в процесі навчання здійснюється лише тоді, коли накопичення знань, розширення обсягу знань учитель розглядає не як кінцеву мету процесу навчання, а тільки як один із засобів розвитку пізнавальних і творчих сил і гнучкої, допитливої думки». У такого вчителя знання, набуті учнями, виступають як інструмент, за допомогою якого учень свідомо здійснює нові кроки в пізнанні оточуючого світу. Василь Олександрович звертав увагу на те, що перенесення засвоєних методів пізнання на нові об'єкти стає закономірністю розумової діяльності учнів: далі вони вже самостійно досліджують причинно-наслідкові зв'язки нових явищ, процесів, подій. У зв'язку з цим, на думку В.О. Сухомлинського, важливими елементами розумового виховання в процесі навчання є: при вивченні предметів природничого циклу - продуктивна праця, дослідження, експерименти; при вивченні гуманітарних дисциплін - самостійне вивчення життєвих явищ, літературних джерел, літературно-творчі досліди.

Розумове виховання необхідне людині не лише для того, щоб вона застосовувала знання в праці, але і для повноцінності духовного життя - для того, щоб уміти цінувати багатство культури і мистецтва. Зміст освіти потрібно розглядати не тільки з точки зору практичного застосування знань в праці.

На думку Сухомлинського, не можна ототожнювати освіченість і розумове виховання, коло знань, набутих у школі, і ступінь розумового розвитку, хоча останнє залежить від об'єму знань. Він говорив, що розумове виховання - дуже складний процес, що включає в себе становлення світоглядних переконань, ідейної та творчої цілеспрямованості розуму в тісному поєднанні з працею, суспільної активності особистості, що гармонійно поєднує в собі навчально-виховний процес в школі і житті суспільства.

У процесі навчання здійснюється основна мета розумового виховання -розвиток інтелекту. «Випускник школи може чогось і не знати, але він обов'язково повинен бути розумною людиною. Ще і ще раз варто повторити: розумова вихованість не рівнозначна об'єму набутих знань; вся суть в тому, як проходить життя знань в складній і багатосторонній діяльності людини».

Василь Олександрович вважав, що мати творче мислення, бути розумним повинен і майбутній математик, і майбутній тракторист. Розум повинен давати щастя насолоди культурними і естетичними цінностями. Виходячи з цієї думки, якщо учня готувати до вузько професіональної діяльності, то життя його буде бідним, не цікавим.

«Жива, допитлива, творча думка формується у вихованця лише тоді, коли по відношенню до знань він займає свою особисту життєву позицію. Активне вираження особистого відношення до набуття знань — і є те, що слід називати розумом особистості, яка формується». Активність заключається перш за все в тому, що дитина стає діяльним, зацікавленим учасником процесу оволодіння знаннями; пізнання, навчання надає завдяки цьому глибоке почуття радості, емоційного піднесення. «Інтелектуальні почуття - це родючий грунт, на який падають зерна знань і з якого виростає розум».

Гармонійне розумове виховання може бути здійснене при тій умові, на думку великого педагога, якщо надбанням вихованця стає найбільш цінне інтелектуальне багатство людства. Сухомлинський підкреслював, що програма загальноосвітньої школи передбачає вивчення основ наук про природу і суспільство, про людський організм і мислення, про працю, мистецтво. Нелегке завдання школи заклечається в тому, щоб кожний викладач, виконуючи місію вихователя, розкрив перед свідомістю учнів свій предмет як джерело розумового виховання, щоб вивчення предмету стало складовою всебічного розвитку особистості. У знанні основ наук потрібно бачити подвійне значення: по-перше, кожен предмет і всі предмети в цілому необхідні кожному вихованцю як умова його гармонійного розвитку; по-друге, той чи інший предмет необхідний тому чи іншому учню як джерело розвитку його індивідуальних нахилів, здібностей, формування професіональної орієнтації. Перше призначення в загальноосвітній школі є переважаючим. Кожен повинен бути в певній мірі і математиком, і фізиком, і хіміком, і біологом, і істориком, і літературознавцем - в тій мірі, в якій це необхідно для всебічного розвитку. «Знання по кожному предмету несуть в собі виховний потенціал для становлення, формування живого, творчого розуму. Тому не можна погоджуватися з думкою, що для того, у кого немає, наприклад, математичних здібностей, допустимі і поверхневі знання по даному предмету» .

Страницы: 1 2

Цікаве про педагогіку і навчання:

Колективізм як засіб підвищення ефективності уроку трудового навчання
Колективізм у навчальній та трудовій діяльності учнів є важливим чинником формування мотиваційної сфери дитини, зокрема її навчальних інтересів та виробничо-технічних умінь. Однак процес навчання за ...

Історія вивчення пам'яті
Пам'ять – процеси організації і збереження минулого досвіду, що роблять можливим його повторне використання в діяльності або повернення в сферу свідомості. Пам'ять пов'язує минуле суб'єкта з його сьо ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net