Нетрадиційні уроки у системі навчання мови учнів початкових класів

В останні роки зроблено чимало спроб удосконалити побудову уроку як форми організації навчальної діяльності учнів, що диктує необхідність застосування так званих « нетрадиційних » форм навчання.

Нетрадиційні форми навчання можна визначити як такі, які відрізняються нестандартністю організації навчального процесу, забезпечуючи оптимальність розв’язання навчально-виховних завдань. У сучасній дидактиці вживається поняття « нетрадиційний урок », «нестандартний урок ».

Поняття « нестандартний урок » введене в методику майже всіх навчальних предметів педагогами-новаторами наприкінці 80-х років ХХ століття. Воно означає імпровізаційне навчальне заняття, яке має нетрадиційну (невстановлену) структуру і специфічну цільову установку.

Аналіз педагогічної літератури дає можливість розкрити значення нетрадиційних форм навчання, яке полягає в тому, що вони:

урізноманітнюють форми роботи з учнями;

сприяють вихованню творчої особистості школярів;

дозволяють повніше врахувати особливості навчального матеріалу;

вимагають розробки технології застосування нових освітніх форм;

сприяють раціональному використанню навчального часу;

підвищують продуктивність роботи учнів на уроці;

розширюють функції вчителя.

Уперше спроба класифікувати нетрадиційні форми навчання, залежно від їх способу спілкування суб’єктів навчання була зроблена у дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Н.Стяглик у 1994 році « Нетрадиційні форми навчання і їх вплив на якість навчального процесу в школі ».

Залежно від історії їх розвитку, Н.Стяглик визначає дві групи:

« пульсуючі», тобто форми навчання, які відомі в педагогіці давно, але в силу соціальних та інших умов, потреб частота їх застосування в практиці різна;

« нестандартні форми» - це форми, які раніше не застосовувались і відрізняються оригінальністю їх організації. Вони в основному виникли в останні роки під впливом засобів масової інформації.

Відповідно до реалізації основних компонентів навчання під час розв’язання дидактичних завдань освітнього процесу дослідниця виділяє такі групи:

нетрадиційні форми цілісного розв’язання завдань навчання (прийняття мети, організація сприйняття, осмислення, закріплення, застосування змісту того, що засвоюється, контроль та самоконтроль);

« пролонговані» форми, які не реалізують дидактичних завдань під час проведення, вони потребують тривалої підготовки.

Для ефективної організації навчально-виховної діяльності школярів необхідно враховувати способи взаємодії суб’єктів навчального процесу, що дозволяє виділити такі моделі нетрадиційних форм навчання:

Модель А. Нетрадиційні форми, що забезпечують однобічну дію на учня (учитель – учень, учень – учень). Організація спілкування за даними схемами робить дитину об’єктом дії, а вчителеві належить провідна роль. Дана модель застосовується тоді, коли необхідно подати інформацію, якої немає в навчальних посібниках, для її наступної поглибленої переробки.

Модель В. Нетрадиційні форми навчання, які забезпечують взаємодію у процесі спілкування суб’єктів навчання в умовах парної роботи, роботи малих груп, між групової роботи. У даній моделі організації спілкування учень є одним із рівноправних суб’єктів. Між учителем і школярем (учнем і учнем) виникає співтворчість. Організовуючи взаємодію, учитель керує пізнавальною діяльністю, творчим пошуком дітей.

Модель С. Нетрадиційні форми навчання, які передбачають, як однобічну дію, так і взаємодію суб’єктів навчання.

Ця класифікація нетрадиційних форм представлена в таблиці.

Таблиця 1.1

Класифікація нетрадиційних форм відповідно

до способу взаємодії суб’єктів навчального процесу

Цікаве про педагогіку і навчання:

Завдання, що вчать учнів правильно орієнтуватися у груш запропонованих книг
До знань, якими повинні володіти учні, належить обізнаність у художніх творах письменників, що пишуть для дітей і про дітей. Але для учнів 4 класів початкової школи, ці знання збільшуються до вміння ...

Основні проблеми сучасної малокомплектної школи
Сільська школа була і залишається стабілізуючим чинником села, практично основним осередком культури, гарантом виховання свідомих і компетентних громадян України. Сьогодні на селі функціонує 14,9 тис ...