Становлення педагогіки

Педагогіка » Предмет і завдання педагогіки » Становлення педагогіки

Сторінка 1

Виховання виникло разом із появою людського суспільства. Воно є загальною і вічною категорією, бо невіддільне від природної потреби готувати до життя нащадків.

Разом із розвитком виробництва, розширенням знань про довколишній світ формувалася і розвивалася педагогіка як окрема наукова дисципліна. Виникла потреба в педагогічних знаннях, які базувалися б не на емпіричних, суб'єктивних уявленнях, а на об'єктивній і науковій основі.

Перші серйозні спроби узагальнити досвід виховання, виокремити його теоретичні основи були здійснені в Китаї, Індії, Єгипті, Греції. Ці узагальнення входили до складу філософії, в ній на той час акумулювалися всі знання про природу, суспільство і людину.

Колискою європейських систем виховання стала давньогрецька філософія. У працях видатних грецьких мислителів Демокріта (бл. 460 — бл. 370 pp. до н. е.), Сократа (470/469—399 pp. до н. е.), Платона (427—347 pp. до н. е.), Аристотеля (384—322 pp. до н. е.) було немало глибоких думок з питань виховання людини, формування її особистості. Наприклад, на основі своєї атомістичної теорії Демокріт висунув матеріалістичну концепцію розвитку особистості. Багато його висловлювань стали афоризмами, що актуальні й на сьогодні: «Ніхто не досягне ні мистецтва, ні мудрості, якщо не буде вчитися»; «Природа і виховання подібні виховання перебудовує людину і . створює природу»; «Учіння виробляє прекрасні речі лише на основі праці»; «Більшість багатознайок не має розуму».

Розвиток педагогічної думки отримав своє продовження и працях філософів і ораторів наступних поколінь. Перший «штатний» педагог Марк Квінтіліан (бл. 35 — бл. 96) був автором 12-томної книги «Дванадцять книг риторичних настанов» — практично, першої педагогічної книги. Разом із і порами Цицерона її вивчали в усіх риторичних школах.

У середні віки педагогічна теорія втратила прогресивну спрямованість античних часів. Вона мала релігійне забарвлення і була просякнута церковною догматикою.

В епоху Відродження (XIV—XVI ст.) з'явилася ціла низка яскравих мислителів, педагогів-гуманістів, гаслом яких був античний вислів: «Я — людина, і ні від чого людського не вільна». Серед них — італієць Вітторіно де Фельтре (1378— 1446), голландець Еразм Роттердамський (1466—1536), французи Франсуа Рабле (бл. 1494—1553), Мітель Монтень (1533-1592).

До початку XVII століття педагогіка залишалася частиною філософії її відокремлення від філософії й оформлення в наукову систему пов'язане з іменем Яна Амоса Коменського (1592—1670) — великого чеського педагога-гуманіста, засновника нової прогресивної педагогічної системи. 1632 року він написав видатний твір «Велика дидактика», що започаткував науку про навчальний процес, а 1633 року — перше в світі спеціальне керівництво з виховання дітей дошкільного віку «Материнська школа». На його думку, людина є «найдосконалішим, прекрасним творінням», «чудовим мікрокосмом»; школа — «майстернею гуманності». Не втратили актуальності й наукового значення і його схема організації школи, теоретичне обґрунтування та розробка принципів навчання, класно-урочної системи, ідеї загального навчання й початкового навчання дітей рідною мовою. В основі його педагогічної системи лежить принцип природовідповідності виховання: «Ми вирішили скрізь іти за природою, і як та проявляє свої сили . так і ми повинні йти за порядком розвитку розумових здібностей», — підкреслював Я.А. Коменський.

В історію педагогіки увійшло також ім'я Джона Локка (1632—1704) — англійського філософа і педагога, який зосередив свою увагу на теорії виховання джентльмена — людини, впевненої в собі, що поєднує широку освіченість з діловими якостями, вишуканість манер з моральними переконаннями.

Непримиренну боротьбу з догматизмом, схоластикою і вербалізмом у педагогіці вели французькі матеріалісти і просвітителі XVI11 століття, такі як Жан-Жак Руссо (1712— 1778) — автор ідеї природної досконалості дітей, теорії «вільного виховання». Швейцарський педагог Йоганн Генріх Песталоцці (1746—1827) запропонував прогресивну теорію морального виховання учнів, розвинув ідеї гуманного виховання, доброзичливого ставлення до дітей, прищеплення їм співчуття як основи морального розвитку, намагався поєднати навчання і виховання дітей з організацією їхньої праці.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Цікаве про педагогіку і навчання:

Сучасний стан практичної комп'ютеризації процесу навчання
Визначити полягання справ в тій або іншій сфері діяльності завжди досить важко. Проте в такому питанні, як комп'ютеризація, є один чинник, що легко враховується, який достатньо ясно може охарактеризу ...

Ознайомлення учнів з новою лексичною одиницею і процес її засвоєння
Цей процес починається, як правило, з семантизації, тобто розкриття значення нових ЛО. Перекладні способи розкриття значень іншомовних ЛО включають: - однослівний переклад: bird - птах, salt - сіль; ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net