Проблема розвитку пізнавальної активності дошкільників

Педагогіка » Творчі завдання як засіб формування пізнавальної активності старших дошкільників » Проблема розвитку пізнавальної активності дошкільників

Сторінка 3

Розвинутий пізнавальний інтерес є характерним для школярів. Він є стійким утворенням, здебільшого спрямованим на навчальний предмет або окрему галузь знань. Ученими одностайно пiдкреслюється той факт, що з накопиченням дiтьми досвiду пiзнавальної дiяльностi пiдвищуються їхні пiзнавальнi iнтереси (Д.Годовiкова, Л.Лохвицька, Л.Павлова, Г.Щукiна, В.Юркевич та iнші). При цьому треба вказати на постiйну позитивну змiну та зростання iнтересу до процесу пiзнання вiд етапу цiкавостi та допитливостi у переддошкiльникiв та дошкiльникiв до стiйкого пiзнавального iнтересу в шкiльному вiцi.

У процесі формування пізнавального ставлення до оточуючого чітко простежується єдність інтелектуального та емоційного ставлення до предметів та явищ дійсності, як зазначає у своїх дослідженнях.

У зв’язку з тим, що в емоцiйнiй сферi дитини дошкiльного вiку вiдбувається помiтне розширення дiапазону почуттiв, якi переживає дитина, дитячi емоцiї набувають не тiльки зовнiшньої, але й внутрiшньої форми. Дитина може дещо приховувати свій емоційний стан, певною мірою керувати власною поведінкою. Дитячі емоції позбавляються імпульсивності та миттєвостi, формуються почуття (вiдповiдальнiсть, справедливiсть та інші). Дитина вміє виявляти емоцiї, що свiдчать про iнтерес до процесу пiзнання, бажання пiзнати нове, захопленiсть i таке iнше. Вченi вказують на важливiсть присутностi емоцiй у процесi пiзнання: “Подив при зустрiчi з новим, невiдомим, цiкавим, допитливiсть та цiкавiсть, впевненiсть або сумнiв у власних судженнях, радiсть з приводу рiшення – усi цi емоцiї є необхiдною складовою частиною мислительної дiяльностi”.

Не зважаючи на високу долю емоцiйностi у процесi пiзнання уже з середнього дошкiльного вiку у окремих дiтей, а потiм й у основної їх маси, проявляється певна саморегуляцiя пiзнавальної дiяльностi. Ця думка пiдтверджується М.Поддьяковим, який зазначає, що “Власна активність дитини повністю визначається нею, детермінована її внутрішнім станом. Дитина у цьому процесі є повноцінною особистістю, творцем власної діяльності, вона визначає її мету, шукає шляхи та способи їх досягнення. Інакше кажучи, дитина тут виступає як вільна особистість, яка реалізує свою волю, свої інтереси, свої потреби. Цей тип активності лежить в основі дитячої творчості у самому широкому значенні цього слова. Власна активність зумовлена взаємодією з дорослим. Однак дитина настільки глибоко засвоїла зміст, який дав дорослий, що він, взаємодіючи з її минулим досвідом, перетворився у її досягнення, суттєво змінивши свою форму”.

Отже, у процесi пiзнання дитина виступає як повноцiнна особистiсть, що здатна до визначення своєї активностi, творчостi у дiяльностi, реалiзацiї власної волi, iнтересiв та потреб.

У кінці дошкільного віку створюються необхідні передумови для переходу дитини на новий рівень розвитку – до шкільного навчання. Пізнавальна активність, керована пізнавальними інтересами, закладає основи пізнавальних здібностей дитини, розвиток яких є необхідною умовою формування творчого мислення. Слід зазначити, що усі перелічені особливості пізнавальної активності в дошкільному вiцi перебувають на рiвнi становлення i в подальшому стають підґрунтям для розвитку пізнавальної діяльності.

Працюючи з дiтьми дошкiльного вiку, Т.Кондратенко, В.Котирло, С.Ладивiр також визначають три рiвнi активностi дiтей, що надає характеристикам дiтей бiльшої вагомості та глибини:

високий – дитина завжди активна, iнiцiативна у відповідях та спілкуванні, допитлива, завжди уважна, дотримується вказівок, правильно виконує завдання, проявляє готовність долати труднощі, веде активний пошук рішення, легко контактує з дорослими i однолітками, уміє вирішувати конфлікти;

середній – дитина вiдповiдає тiльки на прохання вихователя; слухає пояснення дорослого, але сама не звертається за допомогою, потребує повторення, вказівок та контролю за ходом дiяльностi; вiдволiкається, наслiдує iншому, завдання виконує за умови додаткового стимулювання; робить спроби долати труднощi, але у випадку невдачi вiдступає; у спiлкуваннi надає перевагу знайомим дiтям, пiдкоряється iнiцiативi iншого, проявляючи конформнiсть;

низький – дитина пасивна, може працювати тільки за умови персонального звертання та постійної допомоги дорослого, байдужа, без спеціальної підтримки не починає діяльність, не працює без взірця, при найменшому утрудненні звертається за допомогою чи відмовляється від діяльності; включається у спільну діяльність на запрошення, але не вміє підтримувати стосунки, часто конфліктує; у дитини переважають ігри сам-на-сам. Зважаючи на визначені науковцями рівні пізнавальної активності, а також досвід власної практичної роботи з дітьми дошкільного віку, зазначимо, що в окремих випадках важко віднести конкретну дитину до визначеного рівня пізнавальної активності. Відчувається необхідність введення проміжного між середнім і високим рівнями розвитку пізнавальної активності дошкільників.

Страницы: 1 2 3 4

Цікаве про педагогіку і навчання:

Системний підхід щодо впровадження інформаційних технологій у ВНЗ
На сучасному етапі застосування інформаційних технологій в галузі вищої освіти існує нагальна потреба у реалізації системного підходу, тобто об’єднанні окремих елементів інформаційного забезпечення В ...

Мовленнєво-ігрова діяльність дітей дошкільного віку
Діяльність як психологічна категорія досліджувалася багатьма вченими (Л.С.Виготський, В.В.Давидов, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Д.Б.Ельконін та ін.). За О.М.Леонтьєвим, діяльність – це внутрішня (пс ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net