Умови формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань

Педагогіка » Творчі завдання як засіб формування пізнавальної активності старших дошкільників » Умови формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань

Сторінка 3

Педагогом зверталась увага на створення відповідних умов для самовираження дитини, виявлення нею позитивних емоцій, фантазії, прагнення до спілкування з дорослим.

У результаті дошкільники почали цікавитись світом тварин і птахів: різноманітністю представників, особливостями їх зовнішнього вигляду, основними життєвими функціями. Накопичення знань давало дитині можливість зрозуміти зв’язки між середовищем, проживанням тварини і особливостями їх будови.

Наслідком цього було те, що діти із задоволенням спілкувалися з дорослим, вирішуючи творчі завдання декількома варіантами. Дошкільники стали проявляти інтерес та ініціативу у організації пізнання з дорослим.

Кожному із дітей, які виявляли ознаки низького та заниженого рівнів пізнавальної активності, спочатку давались завдання та вправи, спрямовані на розвиток умінь і навичок пізнавальної діяльності (уміння бути уважним, запам’ятовувати нове, розмірковувати, бути уважним та інші) типу “Фігури”, “Слова-помічники”, “Запам’ятай малюнки”, “Послідовності” та інші, а після цього – творчі завдання, спрямовані на збагачення індивідуального досвіду творчої діяльності новими прийомами передачі образу, розвиток фантазії “Образи та емоції”, “Подвійна стимуляція”, “Асоціативні пари”, “Малювалки” та інші.

Сергiйко Б. виявляв ознаки заниженого рівня пізнавальної активності, меланхолійний тип темпераменту. Спершу нами були підібрані ритмічні вправи, яскраві за образами, емоційно забарвлені. Вони дали нам змогу зацікавити дитину спілкуванням з дорослим, на що раніше хлопчик йшов без бажання. Поряд з цим дитина засвоїла окремі прийоми дій обстеження (погладити, потискати, роздивитися та інші); при розгляданні предметів та виявленні їх особливостей, навчилася порівнювати, точно називаючи слова, які характеризують окремі їх властивості.

Після цього було проведено декілька індивідуальних міні-занять, на яких пропонувалися вправи на розвиток пам’яті: “Що розповів про себе їжачок”, “Якою була Новорічна ялинка” та ігри “Кольори”, “Пригоди шахового короля”, “Мандри по шаховій дошці” та інші.

Наприклад, гра “Кольори” передбачала, що Незнайко (лялька з лялькового театру) загадував колір (наприклад, червоний), а Сергiйко повинен був назвати 10 предметів цього кольору, якi є у групі. Потім учасники гри “мінялися місцями”. Така робота не тільки розвивала пам’ять дитини (бо двічі один i той самий предмет називати не можна), але й тренувала увагу, уміння спілкуватися з дорослим, слухати i чути відповідь, своєчасно реагувати на помилки та виправляти їх, підвищувала інтерес до пізнання навколишнього через розширення кола предметів, з якими діє дитина.

Ускладненням цього завдання було творче завдання “Що було, якби … став червоним”, де дитина повинна була вигадати історію, уявивши собі запропоновану педагогом ситуацію. При цьому враховувалась характерна для дошкільників потреба у самоствердженні і визнанні їх можливостей з боку дорослих, що забезпечувало розвиток дитячої самостійності та ініціативи у пізнавальній діяльності.

Експериментальна робота з Кирилом В., який виявив ознаки низького рівня пізнавальної активності, ґрунтувалась на таких його особливостях: флегматичний тип темпераменту, низька самооцінка, неуважність, невміння запам’ятовувати новий матеріал, майже відсутнє прагнення до спілкування з вихователями та експериментатором протягом констатуючого етапу експерименту. Виявлення пізнавальної пасивності дитини послужило для педагога сигналом неблагополуччя у її розвитку та зумовило необхідність більш пильної уваги в експериментальній роботі. Спершу було налагоджено партнерські стосунки з дитиною. Ця робота проводилась у різноманітних іграх з іграшками, якi подобалися Кирилу.

Результативне спілкування з дорослим надалі дало змогу дитині успішно виконувати завдання педагога на розвиток пам’яті. Дорослий забезпечував успіх дитини, постійно заохочував, схвалював різноманітні прояви активності. Зважаючи на дитячу нерішучість, навіть у тих випадках, коли без втручання дорослого дитина не вирішує завдання, експериментатор надавав мінімальну допомогу: радив дитині, що треба зробити, наштовхуючи на рішення допоміжними запитаннями, активізуючи наявний у дитини досвід, показуючи зростання її досягнень.

З Сашком Р. (низький рівень пізнавальної активності) для розвитку уміння запам’ятовувати наочний матеріал проводилися iгри-вправи, однією з яких була гра “Де сховалася іграшка?”. Ми склеювали між собою три сірникових коробочки. В одну з них на очах дитини клали маленьку іграшку. Потім вони на деякий час відкладалися, після виконання іншого завдання дитина повинна була пригадати i дістати іграшку з тієї коробки, в якій вона лежить. Гра поступово ускладнювалася: коробочки прибиралися на більш тривалий відрізок часу, ховали декілька іграшок одночасно, пропонували для гри різні іграшки.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8

Цікаве про педагогіку і навчання:

Математичні задачі у початковій школі як педагогічний засіб
У навколишньому житті виникає безліч таких життєвих ситуацій, які пов’язані з числами і потребують виконання арифметичних дій над ними. Це задачі. Під математичною задачею розуміють будь-яку вимогу о ...

Три основні приципи програми «Я у світі»
Програма включає в себе три основні принципи раннього дитинства: конструктивізм, практичні заняття, що стимулюють розвиток, і прогресивна освіта. Конструктивізм Конструктивісти вважають, що навчання ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net