Історичні аспекти становлення різних форм соціальної підтримки і виховання дітей – сиріт в Україні

Педагогіка » Пошук форм роботи волонтерів з дітьми » Історичні аспекти становлення різних форм соціальної підтримки і виховання дітей – сиріт в Україні

Сторінка 1

Історично обумовлено, що будь-яке суспільство завжди здійснює соціальну допомогу і підтримку своїм дітям, оскільки це є беззаперечним способом збереження і стабілізації життя. Існує певна закономірність між розвитком суспільства і соціальною допомогою дітям, які стають сиротами з різних причин і не мають можливості забезпечувати, утримувати себе і навчатись. Чим більше розвинуте суспільство, тим більше воно піклується про дітей.

Вже у давніх слов’янських общинах спостерігаються общинно-родові форми допомоги і підтримки, які були пов’язані з язичницьким родовим простором – верв’ю, що означало кругову поруку. Саме через неї була закладена традиція турботи про слабих і немічних, до яких відносили старих, дітей і жінок.

В якості основних інститутів того часу, які підтримували дітей і фактично зберігали їм життя, можна відмітити інститут дитячого сирітства. Він виріс з домашнього рабства, коли у голодні роки дітей продавали, віддавали жерцям богів, щоб зберегти життя їм та собі. Тоді ж виник і інститут приймацтва, коли сім’я приймала до себе сироту, яка повинна була вести господарство, шанувати нових батьків і, навіть, достойно їх поховати після смерті.

Однією з форм підтримки сироти була общинна, мирська допомога, коли дитина переходила з дому в дім на, так зване, «кормління». Сироті також могли призначити «суспільних» батьків, які брали його на свій прокорм.

Таким чином, у давній період слов’янської історії зароджуються форми допомоги і підтримки, які у подальшому складуть основу християнської моделі допомоги і підтримки нужденних дітей.

В період з ІХ століття до першої половини ХYІІ століття парадигма допомоги і підтримки дітей – сиріт в суспільстві суттєво змінюється. Для цього часу характерні три основні тенденції: монастирська система допомоги, державна система захисту і перші світські тенденції благодійності. Як відзначає В.Шарін, «із змінами суспільних відносин система соціальної допомоги також змінюється: суспільство створює нову її модель, яка відповідає його потребам і уявленням. Система соціальної допомоги в період феодалізму носила багатосуб’єктний характер і мала поліморфізм економічних основ».

Спочатку тенденції допомоги були пов’язані з княжим захистом і піклуванням: князь Ярослав Володимирович заснував сирітське училище; однією з головних турбот князя Володимира Мономаха також була опіка бідних і сиріт.

З появою монастирів та великих храмів, при них утворюються притулки, вони утримують лікарні, богадільні тощо. А в ХІY – XYI ст. основним суб’єктом соціальної допомоги стає церква. Милосердя базується на релігійних догмах, в першу чергу на любові до ближнього як до самого себе: «Блаженні милостиві, адже вони помилувані будуть». Слід відзначити, що церква заклала основи милосердя, але основна допомога дітям - сиротам йшла не від неї, а від простих мирян (приходу), хоча саме суспільство в той час не сприймало дітей як цінність. Тому в цьому періоді слід виділити особливий інститут церковно-приходської допомоги сиротам – скудельниці. Скудельницями були спільні могили, де ховали людей, які помирали під час епідемій, замерзлих взимку тощо. При скудельницях будувалися сторожки, до яких привозили кинутих дітей. Їх опікою і вихованням займалися спеціально підібрані скудельники – старці і старі жінки. Вони виконували роль і сторожа, і вихователя. Утримувалися сироти у скудельницях за рахунок благодійності населення навколишніх селищ. Люди ділились з сиротами хто чим міг: приносили одяг, продукти харчування, іграшки тощо. Таким чином, скудельниці були своєрідними дитячими домами, а їх утримання носило характер благодійності з боку населення.

На початку ХYІ ст. намітилася тенденція державної благодійності у підтримці і допомозі дітям – сиротам. А вже на початку ХYІІ ст. відбувається зародження перших державних форм опіки і відкриваються перші соціальні заклади. До речі, історію опіки дитинства на Русі пов’язують з указом царя Федора Олексійовича, в якому він зазначає про необхідність навчання дітей грамоті і ремеслам. Але всебічну державну систему опіки нужденним створив цар Петро І. Він систематизував категорії нужденних, заснував заходи боротьби з соціальними пороками, врегулював приватну благодійність, а головне – свої нововведення закріпив законодавчо.

Об’єктом опіки держави за правління Петра І стають діти – сироти, які з’явилися після стихійних лих, воєн тощо. Однак найперше він встановив визнання сирітства для дітей, що народилися поза шлюбом. В ті часи таке траплялося досить часто, але і церква, і суспільство ставилося до таких дітей упереджено, нетерпимо. Звісно, що були випадки вбивства новонароджених, за що Петро І карав смертю. У 1682 році таких дітей починають виділяти окремо, тим самим визнаючи, що вони не з власної долі опинилися на вулиці і жебрачать. З іншої сторони, держава і суспільство тим самим визнавали свою відповідальність за рішення цієї проблеми.

Страницы: 1 2 3 4

Цікаве про педагогіку і навчання:

Дистанційне навчання. Підходи до рішення проблеми
Будь-які, а тим більше корінні, прогресивні зміни в товаристві обов’язково викликають потребу вдосконалення існуючих форм навчання, а також появу абсолютно нових форм навчання. Сучасні економічні умо ...

Обладнання фізкультурного майданчика
Розміри фізкультурного майданчика залежать від того, яку площу можна використати на території дитячого садка для його обладнання. Орієнтовні розміри майданчика 20x30 м для дітей молодшого віку та 30x ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net