Історичні аспекти становлення різних форм соціальної підтримки і виховання дітей – сиріт в Україні

Педагогіка » Пошук форм роботи волонтерів з дітьми » Історичні аспекти становлення різних форм соціальної підтримки і виховання дітей – сиріт в Україні

Сторінка 1

Історично обумовлено, що будь-яке суспільство завжди здійснює соціальну допомогу і підтримку своїм дітям, оскільки це є беззаперечним способом збереження і стабілізації життя. Існує певна закономірність між розвитком суспільства і соціальною допомогою дітям, які стають сиротами з різних причин і не мають можливості забезпечувати, утримувати себе і навчатись. Чим більше розвинуте суспільство, тим більше воно піклується про дітей.

Вже у давніх слов’янських общинах спостерігаються общинно-родові форми допомоги і підтримки, які були пов’язані з язичницьким родовим простором – верв’ю, що означало кругову поруку. Саме через неї була закладена традиція турботи про слабих і немічних, до яких відносили старих, дітей і жінок.

В якості основних інститутів того часу, які підтримували дітей і фактично зберігали їм життя, можна відмітити інститут дитячого сирітства. Він виріс з домашнього рабства, коли у голодні роки дітей продавали, віддавали жерцям богів, щоб зберегти життя їм та собі. Тоді ж виник і інститут приймацтва, коли сім’я приймала до себе сироту, яка повинна була вести господарство, шанувати нових батьків і, навіть, достойно їх поховати після смерті.

Однією з форм підтримки сироти була общинна, мирська допомога, коли дитина переходила з дому в дім на, так зване, «кормління». Сироті також могли призначити «суспільних» батьків, які брали його на свій прокорм.

Таким чином, у давній період слов’янської історії зароджуються форми допомоги і підтримки, які у подальшому складуть основу християнської моделі допомоги і підтримки нужденних дітей.

В період з ІХ століття до першої половини ХYІІ століття парадигма допомоги і підтримки дітей – сиріт в суспільстві суттєво змінюється. Для цього часу характерні три основні тенденції: монастирська система допомоги, державна система захисту і перші світські тенденції благодійності. Як відзначає В.Шарін, «із змінами суспільних відносин система соціальної допомоги також змінюється: суспільство створює нову її модель, яка відповідає його потребам і уявленням. Система соціальної допомоги в період феодалізму носила багатосуб’єктний характер і мала поліморфізм економічних основ».

Спочатку тенденції допомоги були пов’язані з княжим захистом і піклуванням: князь Ярослав Володимирович заснував сирітське училище; однією з головних турбот князя Володимира Мономаха також була опіка бідних і сиріт.

З появою монастирів та великих храмів, при них утворюються притулки, вони утримують лікарні, богадільні тощо. А в ХІY – XYI ст. основним суб’єктом соціальної допомоги стає церква. Милосердя базується на релігійних догмах, в першу чергу на любові до ближнього як до самого себе: «Блаженні милостиві, адже вони помилувані будуть». Слід відзначити, що церква заклала основи милосердя, але основна допомога дітям - сиротам йшла не від неї, а від простих мирян (приходу), хоча саме суспільство в той час не сприймало дітей як цінність. Тому в цьому періоді слід виділити особливий інститут церковно-приходської допомоги сиротам – скудельниці. Скудельницями були спільні могили, де ховали людей, які помирали під час епідемій, замерзлих взимку тощо. При скудельницях будувалися сторожки, до яких привозили кинутих дітей. Їх опікою і вихованням займалися спеціально підібрані скудельники – старці і старі жінки. Вони виконували роль і сторожа, і вихователя. Утримувалися сироти у скудельницях за рахунок благодійності населення навколишніх селищ. Люди ділились з сиротами хто чим міг: приносили одяг, продукти харчування, іграшки тощо. Таким чином, скудельниці були своєрідними дитячими домами, а їх утримання носило характер благодійності з боку населення.

На початку ХYІ ст. намітилася тенденція державної благодійності у підтримці і допомозі дітям – сиротам. А вже на початку ХYІІ ст. відбувається зародження перших державних форм опіки і відкриваються перші соціальні заклади. До речі, історію опіки дитинства на Русі пов’язують з указом царя Федора Олексійовича, в якому він зазначає про необхідність навчання дітей грамоті і ремеслам. Але всебічну державну систему опіки нужденним створив цар Петро І. Він систематизував категорії нужденних, заснував заходи боротьби з соціальними пороками, врегулював приватну благодійність, а головне – свої нововведення закріпив законодавчо.

Об’єктом опіки держави за правління Петра І стають діти – сироти, які з’явилися після стихійних лих, воєн тощо. Однак найперше він встановив визнання сирітства для дітей, що народилися поза шлюбом. В ті часи таке траплялося досить часто, але і церква, і суспільство ставилося до таких дітей упереджено, нетерпимо. Звісно, що були випадки вбивства новонароджених, за що Петро І карав смертю. У 1682 році таких дітей починають виділяти окремо, тим самим визнаючи, що вони не з власної долі опинилися на вулиці і жебрачать. З іншої сторони, держава і суспільство тим самим визнавали свою відповідальність за рішення цієї проблеми.

Страницы: 1 2 3 4

Цікаве про педагогіку і навчання:

Організаційні основи роботи дитячого оркестру
Метою організації оркестру дитячих елементарних музичних інструментів в початковій школі є відкриття для молодших школярів шляху до спільної музичної діяльності, інструментальному музикування. Вся ді ...

Нестандартний урок – один із шляхів удосконалення форм організації навчання
Найкраще і вдале визначення нестандартного (нетрадиційного) уроку дав відомий російський педагог І. П. Підласий. Він казав, що нестандартний урок – це імпровізоване учбове заняття, яке має нетрадицій ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net