Історичні аспекти становлення різних форм соціальної підтримки і виховання дітей – сиріт в Україні

Педагогіка » Пошук форм роботи волонтерів з дітьми » Історичні аспекти становлення різних форм соціальної підтримки і виховання дітей – сиріт в Україні

Сторінка 3

У працях Макаренка також розроблені найважливіші питання сімейного виховання, у тому числі структури сім'ї, її культури, методів виховання в сім'ї. Він стверджував, що виховати дитину правильно легше, ніж потім її перевиховувати. Сім'я є той колектив, на його думку, в якому поведінка батьків у кінцевому рахунку визначає успіх виховання дітей.

Поступово дитячі будинки втратили свій первинний зміст і перетворилися на школи-інтернати. В суспільстві зникла дитяча (до речі, і доросла) безпритульність, рідкими випадками були і соціальні сироти.

На початку 90-х років ХХ ст. в Україні починається розбудова незалежної держави, яка опинилася на порозі економічної кризи. Саме економічна ситуація в країні в першу чергу спричинила сплеск безробіття, негативних явищ у сім’ях, дитячої безпритульності.

Дитяча безпритульність – це відсутність у дітей та підлітків сімейного або державного піклування, педагогічного нагляду і нормальних умов життя. Але причини безпритульності мають не тільки соціально-економічний характер. Безпритульність як крайній прояв дитячої бездоглядності може бути викликана також такими причинами, як конфліктна обстановка в сім'ї, навчальних закладах, аморальна поведінка батьків, жорстоке поводження з дітьми (у тому числі зловживання владою з боку батьків, опікунів або осіб, які їх замінюють). Безпритульність неминуче супроводжується важкими соціальними наслідками: зростання правопорушень, проституція неповнолітніх, алкоголізм, наркоманія, а також хвороби і небезпека виникнення епідемій. Безпритульні діти не включаються в систему цінностей суспільства, стають лише спостерігачами чужого життя, втрачають своє минуле, не набуваючи певного майбутнього. Постійний страх перед фізичною розправою з боку дорослих і однолітків, голодом, хворобою, міліцією в свою чергу породжує в дітях агресивність, прагнення знайти захист у будь яких групах (зграйках, бандах тощо). Але і там вони часто перебувають на службі у мафії, зазнають експлуатації (у тому числі й сексуальної), втягуються в злочинний бізнес. Такі формування являють собою серйозну небезпеку для суспільства.

За таких умов ліквідація та профілактика безпритульності знову стають найважливішими суспільними проблемами.

Держава не мала можливості одразу подолати ці негаразди, але робота державних органів опіки не припинялася ні на мить. Однак, відбулися певні зміни в статусі сиріт, знов відкрилися притулки для дітей, будинки малюків, дитячі будинки сімейного типу та інші форми соціального влаштування дітей-сиріт та дітей, що позбавлені батьківської опіки. Все більших обертів набуває приватна благодійність, волонтерські рухи, система всиновлення дітей. Верховна Рада України розробила цілу низку законів, які регулюють сирітські питання.

Основними формами влаштування дітей виступають:

державно-суспільні форми;

суто державні форми.

До першої групи належать наступні форми влаштування дітей:

сімейний дитячий дім, або прийомна сім’я;

дитячі селища SOS (перші такі селища з’явилися в Австрії в 1949 році, зараз їх налічується 132 по всьому світу; декілька таких селищ вже є в Росії, але в Україні вони не набули визнання);

тимчасова прийомна сім’я;

фостерівська (замістильна сім’я);

патронатна сім’я.

Друга група включає такі форми влаштування дітей, як:

дім малюка (в ньому виховуються діти від народження до двох років);

дитячий будинок (в ньому знаходяться діти від двох років до 18-ти);

школа-інтернат, де виховуються і навчаються діти шкільного віку (з першого до дев’ятого класів);

притулок, де діти в більшості проходять соціальну адаптацію і згодом переводяться до відповідних дитячих будинків;

центри тимчасового утримання дітей.

Кожна форма влаштування дітей має свої різновиди, законодавчу базу існування, прискіпливий нагляд з боку державних органів опіки.

Однак, досвід багатьох країн світу свідчить, що традиційні заходи профілактики безпритульності (створення спеціальних виховних установ, дитячих будинків, притулків тощо) не завжди виправдовують себе. Не завжди в дитячих установах умови утримання і виховання відповідають нормальному рівню життя дітей. Не виправдані і такі заходи, як позбавлення волі і утримання в закритих установах безпритульних дітей, які скоїли злочин. Як правило, замість виправлення діти під впливом кримінальних елементів у місцях позбавлення волі набувають асоціальний досвід і перетворюються на потенційних злочинців. Часто в результаті цього у дітей відбувається затримка фізичного, психічного та інтелектуального розвитку.

Страницы: 1 2 3 4

Цікаве про педагогіку і навчання:

Шляхи попередження та подолання моральних деформацій школярів
Моральні порушення школярів за В. Сухомлинським це – егоїзм, недисциплінованість, жорстокість, невдячність, підлість. Щоб подолати дані деформації слід проникнути у внутрішній світ дитини , зрозуміти ...

Розвиток творчої активності в дошкільному віці
Розвиток творчої активності дітей залишається одній з психолого-педагогических проблем сучасності. Створені всілякі ігри, направлені на фізичний і розумовий розвиток, на вдосконалення сенсорного апар ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net