Особливості соціальної адаптації дітей в дитячих будинках і притулках

Знаходження дітей-сиріт на державному вихованні, коли відсутні всі родинні особливості спілкування і виховання, сприяє формуванню у них деяких особливостей особистості, які у подальшому стануть для них доленосними. На жаль, у таких дітей досить часто в тій або іншій формі проявляється соціальна дезадаптація, девіація. В звичайних умовах початковий адаптаційний потенціал надає дитині її сім’я, причому його не завжди можна описати, визначити, виміряти тощо. Так, при відвідуванні притулку нам довелося поспілкуватися з жінкою, яка привела з собою сина десь 7-8-ми років. Як вона пояснила, щоб привернути його увагу до благодійних вчинків і не виростити з нього егоїста. Навіть, і у такий спосіб, але мати намагається прищепити своєї дитині те, що буде сприяти формуванню позитивних рис характеру сина. В дитячому будинку опиняються діти, які відносяться до групи ризику, а отже їх початковим стартовим капіталом є ті риси характеру, та форма поведінки, які зовсім не сприяють адаптації ні в дитячому закладі, ні у подальшому житті. За даними, які наводить І.Назарова, з 15 000 випускників дитячих державних закладів (дітей-сиріт) протягом року 500 стають засудженими, 3 000 – безпритульними, 1 500 – закінчують життя самогубством. Ми глибоко переконані, що сирітство легше попередити, ніж потім адаптувати дитину для нормального життя у суспільстві. Але в країні повинні бути не просто відповідні заклади, а відповідні умови життя.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Огляд мети та завдань краєзнавства
У педагогічній науці визначена специфічна роль педагогічного краєзнавства у підготовці педагогів, яка полягає: по-перше, у зміцненні педагогічної компетентності; по-друге, в удосконаленні професійних ...

Українська сім’я – родина як виховний колектив
Найбільш суттєвими поняттями у нашому дослідженні стала сім’я – родина. Які ж найсуттєвіші його характеристики? Серед усіх геніальних винаходів людства одне з провідних місць посідає сім’я родина. Са ...