Волонтерський рух студентів вузу як форма педагогічного впливу на виховання дітей у притулку

Основним методом педагогічного впливу на дітей студенти-волонтери обрали спілкування: щире, невимушене, правдиве, небайдуже. Потреба в спілкуванні є не просто нормальною людською потребою, вона є необхідністю у формуванні людини людиною. Отже, вона є для дитини-сироти тою можливістю розвитку, яку нічим не замінити.

Спостерігаючи протягом усього періоду дослідження за дітьми-сиротами і міжособистісними взаєминами, які при цьому утворюються, ми виявили певні особливості в їхньому спілкуванні, які можна поділити на три періоди:

по-перше, прибуття дитини до притулку та період адаптації;

по-друге, постадаптивний період;

по-третє, відносна стабілізація спілкування.

Перебування дітей у притулку впродовж усіх трьох періодів характеризується насамперед їхньою підвищеною збудженістю або, навпаки, загальмованістю. Серйозною перешкодою для встановлення позитивних взаємин дітей з однолітками і дорослими є та обставина, що діти прибувають у притулок регулярно. Отже, щоразу травмується психіка вихованців, які вже певною мірою адаптовані: з кожним новим прибулим вони знову пригадують і переживають момент свого прибуття.

Для першого, адаптивного, періоду спілкування, як показують наші спостереження, характерний стан розгубленості, безпорадності, невпевненості, дезорієнтованості в новому для дитини середовищі в цілому і в кожній ситуації зокрема. Цей період найбільш гострий, оскільки діти намагаються мимоволі зайняти відповідну «соціальну нішу» в новому житті. Стан депривації (незадоволення основних потреб), в якому перебувала дитина, ще більше загострюється. Дитина, залежно від віку, може плакати, кричати, намагатися сховатися, битися в істериці тощо. У цей період найбільш виражена потреба в спілкуванні з дорослими.

Під час постадаптивного періоду дитина зовні ніби вгамувалася, але ще невпевнено входить у спілкування з дорослими й однолітками. Даються взнаки попередній спосіб життя, брак навичок позитивного спілкування. Саме від уміння та особистісних якостей вихователя, стилю виховання залежить тривалість цього періоду, формування позитивних рис у стосунках.

Налагодження стосунків між дітьми-сиротами - тривалий процес: від появи у дітей потреби в простому спілкуванні з дорослими до позаситуативного, мовленнєвого спілкування. І саме в цей період дуже продуктивною виявилася допомога студентів-волонтерів. Відвідуючи притулок, студенти все частіше затримувалися з дітьми, грали з ними в різні групові і рольові ігри, намагалися зрозуміти і задовольнити бажання дітей у спілкуванні. Згодом це дало позитивні результати. Все частіше діти намагалися не тільки спілкуватися з різними студентами, а усамітнитися з одним з них, щоб повідати своє особистісне, спитати поради або поділитися своїми успіхами, іноді болем, доторкнутися чи обійняти людину, яка її вислуховує, приймає близько до серця її проблеми. Вони по-дорослому серйозні, спостережливі, прискіпливі, одразу відчують фальш. Ось чому з ними повинні працювати люди, яким проблеми цих дітей не байдужі.

В ході дослідження нами використовувалися методи спостереження та бесіда. Результати дослідження зведені у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Особливості поведінки дітей до і після педагогічного впливу волонтерів (період спостереження – рік)

Цікаве про педагогіку і навчання:

Різноманітність жанрів усної народної творчості для дітей
Важливим завданням початкової школи є формування особистості молодшого школяра. Одним із шляхів розв’язання цього завдання є прилучення учнів до національної культури та народних традицій. Саме в шко ...

Якість освіти як мета реформування
Реконструкція системи освіти в умовах активного державотворення супроводжувалась напрацюванням нормативно-правової бази в цій галузі, вироблення загальних стратегічних цілей та конкретизацію їх за до ...