Етнопедагогічні засади формування національної свідомості молоді

Педагогіка » Формування національної свідомості засобами народної педагогіки » Етнопедагогічні засади формування національної свідомості молоді

Сторінка 2

На думку Ю. Римаренка, слід врахувати таку важливу компетентну національної свідомості, як звернення у майбутнє, саме тут її прогресивні потенції. Важливо так спрямувати виховний процес, щоб зростання національної свідомості проявлялося не стільки як процес посилення національних почуттів, усієї емоційної сфери, що безумовно, важливо, скільки як більш глибока усвідомленість дійсних і корінних національних інтересів та потреб розвитку. Це визначається, до речі, такою якістю національної свідомості, як самопізнання, потяг пізнати самого себе в оточуючому світі, зокрема, виявити дійсні джерела національного розвитку. Одним із таких джерел самопізнання є рідна мова, оскільки в ній найповніше відображено й зафіксовано всі тонкощі світосприйняття, буття, історичний шлях, ментальність і характер.

Незважаючи на геноцидні й етноцидні експерименти щодо прискорення цивілізаційного прогресу, підтвердилося столітньої давності припущення О. Потебні, що «як людині, так і народові з кожним роком важче вийти з колії, прокладуваної для нього своєю мовою, власне настільки, наскільки поглиблюється ця колія». Справа в тому, що мова – це витвір і водночас знаряддя, інструмент культури і вона має шанс на вічність.

Сьогодні, як ніколи, люди почали усвідомлювати, що без культури не може бути інших функціональних атрибутів цивілізованого суспільства включно з демократією та нормативним політичним і економічним життям.

Усвідомлення в суспільстві ролі національної культури має наслідком відповідну політику держави. Наприклад, рада з освіти в Японії визначила три кардинальні мети, які стоять перед освітою в цій країні у XXI столітті. Третя з них сформульована так: «Виховувати японців із широким світоглядом, що піклуються про збереження своєї культурної ідентичності і водночас поважають специфіку інших різнонаціональних культур».

Иоган Гейзінга вважав, що поняття культури поєднане з самосвідомістю вільного, морального, відповідного індивіда як члена людської спільноти. Про культуру неможна говорити там, де немає громадянської гідності особи.

Самоусвідомлення себе на тлі органічних культурних вартостей проходить рефлексію відповідальності, моральної причетності до болі ближнього, хто потребує його допомоги. Тому прагнення до взаємопідтримки, єднання з людьми навіть в економічній площині «шукає вираження через: обмеження самодисципліною, почуття обов'язку, кооперативний спосіб поведінки, вигоду особисту не супроти вигоди ближнього, повагу до суспільних вигод і норм».

Поділяючи думки Б. Гаврилишина, наведемо ще одну думку, висловлену понад півстоліття раніше, і яка безпосередньо стосується України: «Не чистий індивідуалізм є характерний для українця, а лишень українська асоціативна група, громада, артіль. Це є одиниця українського типу більшої організації. Сумою груп є чумацька валка і союз кооператорів, і територіальна курінна організація Січі».

Міркування Ю. Липи, свідомого інтелектуала й патріота України, наведені не тільки для того, аби показати проблему національної свідомості, а щоб загострити увагу над пошуками шляхів до української державності у минулому й сучасному.

Для подолання синдрому прищепленої українцям безпорадності та інших генетичне невластивих рис, у відродженні національних вартостей величезне значення має плекання гідності й самопошани – як особистої, так і національної. В. Ротенберг вважає, що «аби вести боротьбу, яка видається безнадійною, треба мати високу самоповагу, треба, аби точка відліку діянь була всередені, а не зовні». Тобто, потрібно боротися за свій народ, за свою Вітчизну, свою державу, за свою національну ідею, бо як писав Ю. Вассиян, «ні земля, ні хліб, ні багатство, ні щастя не дають чарівної сили визволу, і хто записав їм свою душу – ввійде до царства золотої свободи». Це слова українського націоналіста, імені якого не можна було згадати в Україні десятки років. Але ще радикальніше висловлюються представники тих народів, у середовищі яких націоналізм буцімто не існує. Так французький політик і вчений Алексіє де Токвіль говорив: «Хто у свободі шукає щось, крім неї самої, той створений для рабства».

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Цікаве про педагогіку і навчання:

Експериментальна перевірка методики формування умінь говоріння учнів старших класів в умовах інтенсивного навчання
Цілком виправданою є необхідність експериментальної перевірки ефективності методики формування навичок учнів старших класів з на основі розробленого комплексу вправ. Експериментальна перевірка провод ...

Структура нового шкільного самоврядування
Шкільний «Парламент» згідно нової структури має новий вигляд. Посади та організації перероблені на козацький лад: - Школа – Січ, де кожен учень козак чи козачка; - Шкільний Парламент – Козацька Рада, ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net