Готовність до дій

Педагогіка » Міжнародний день толерантності » Готовність до дій

Сторінка 4

На уроках навколишнього світу ми з дітьми йдемо на екскурсію в парк. Хлопцям даю завдання – знайти два однакові листочки, що впали з одного дерева (спеціально вибираю те, що самотньо стоїть). Діти намагаються знайти. Приносять одні, інші. Ми уважно їх розглядаємо. В одних форма не дуже схожа, в інших різні відтінки кольору. Врешті-решт, діти трохи втомлюються, ентузіазм знижується. Ставлю питання: «Чому природа навіть на одному дереві не створила однакового листя?» Хлопці замислюються. Потім починають висловлювати свою думку.

А чи можна було виконати це завдання? Відповіді дітей – ні.

Поглянете один на одного. Чи є серед вас хоч би двоє схожих один на одного? Відповіді дітей – ні.

А підніміть руку ті, хто зробив сам хоч одну частину свого тіла: вухо або вію, око або рот .

Таких немає, – відповідають діти.

Виховання культури толерантності повинне здійснюватися за формулою: "батьки + діти + вчитель".

Заходи, в яких беруть участь батьки, служать хорошим прикладом взаємодії двох найважливіших чинників в житті дитини, школи і сім'ї, що об'єднали свої зусилля в учбовому процесі, направленому на виховання відкритого, неупередженого відношення до людського різноманіття.

Саме на першому етапі, коли батьки хочуть, легко йдуть на контакт, необхідно підтримати їх бажання, дати можливість, зв'язати всіх в єдине ціле, щоб разом ділити радощі і прикрощі, разом здолати труднощі і святкувати перемоги.

Ми почали з організації родинних вечорів в класі: на перших порах боязких, але все таки таких, де в атмосфері людського тепла і взаємної щедрості виховувалося бажання "віддати, а не узяти", подарувати людям радість. Таким був вечір "Давайте познайомимося". Кожна сім'я представляла себе: членів сім'ї, їх фотографій, свої кохані національні пісні, вірші на рідній мові, національні блюда, розповіді про родинні і національні традиції.

Ось ми вже всі разом організовуємо велике свято "Я, ти, він, вона – разом дружна сім'я", де діти в національних костюмах розповідають вірші, співають пісні, кожен про свою країну, танцюють національні танці, пригощають всіх гостей національними блюдами, які вони випекли разом з батьками.

На кожному вечорі, на кожному святі клацають фотоапарати, і ось готова величезна фотогазета! Важко сказати, кому веселіше – батькам чи дітям.

Проведемо експеримент. Попросимо різних людей охарактеризувати сучасний світ. І можемо почути: страшний, жорстокий, роз'єднаний. Дійсно у нашому світі страшно жити: страшно знепритомніти на вулиці, страшно йти увечері додому, страшно відкривати двері незнайомцеві, страшно летіти на літаку. Але ще страшніше від думки, що і наші діти, і наші внуки все своє життя переживатимуть почуття недовіри і нетерпимості по відношенню до тих, що оточують.

Тому останнім часом все частіше і частіше виникають розмови про толерантний світ, тобто світі без насильства і жорстокості, світі, в якому найголовнішою цінністю є неповторна і недоторкана людська особа. Але просто розкидатися красивими словами, звичайно, недостатньо. Толерантність потрібно виховувати. Саме тому з'явилася необхідність розробити програму "Виховання культури толерантності у дітей молодшого шкільного віку" і опробовувати її, тим більше що стосунки між сучасними школярами, на жаль, не можна назвати ідеальними.

Представлена система класних годин і колективно-творчих подій, що виховують терпимість по відношенню до людей, дозволить учням успішно адаптуватися не лише до життя в школі, але й за її межами.

Програма "Виховання культури толерантності у дітей молодшого шкільного віку" призначена для реалізації в 1-4 класах і передбачає наступні направлення навчання толерантності:

1. Знайомство дітей з принципом пошани людської гідності всіх без виключення людей.

2. Розуміння того що кожна людина – унікальна особа, і пошана відмінностей між людьми.

3. Розуміння принципу взаємодоповнюваної як основної межі відмінностей. Учні повинні зрозуміти, що їх відмінності можуть виступати як доповнюючи один одного елементи, як дарунок кожного з них групі в цілому.

4. Розуміння принципу взаємозалежності як основи спільних дій. Дітей слід привчити до спільного вирішення проблем і розподілу праці при виконанні завдань, щоб наочно показати, як виграє кожен при вирішенні проблем через співпрацю.

5. І як результат – залучення до культури миру. Діти, що на практиці пізнають, що таке пошана і терпимість по відношенню до інших отримують основи, необхідні для творення миру і розвитку співтовариства. Дії, зроблені ними для служіння співтовариству сім'ї, класу, школи, укріплюють їх знання і роблять можливим створення суспільства взаємної згоди, де живуть в радості і гармонії.

Страницы: 1 2 3 4 5

Цікаве про педагогіку і навчання:

Естетичне та музичне виховання в країнах Сходу: ретроспективний погляд
Японія, як країна споглядального світогляду, естетичного ставлення до дійсності, самобутньої давньої культури та всеосяжного науково-технічного прогресу, для більшості європейців і представників інши ...

Експериментальні дослідження І.О. Соколянського з проблем навчання глухих і сліпоглухих дітей
У 20 – 30 рр. ХХ ст. відомою стала методика «ланцюгових сполучно-рухових реакцій», запропонована та випробувана на практиці І.О. Соколянським для навчання глухих дітей. Ця методика дозволяла навчити ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net