Роль української літератури у формуванні національно-свідомої особистості

Подібні мотиви простежуються і в інших поезіях. Усі біди нашого народу, передусім екологічні, Ліна Костенко пояснює духовною злиденністю – «Духовним Чорнобилем». Народ, за її судженням, що упродовж століть зазнає морального утиску, деградує – в його свідомості загальнолюдські орієнтири замінюються егоїстичним настроєм.

Певною мірою продовжують цю тему вірші «Біль єдиної зброї», «А спробуй подивитись на все…», «Я вам цей борг ніколи не залишу», в яких авторка виступає на захист української мови. У них обстоюється необхідність державності національної мови, висловлюється думка, що її функціонування – ознака духовної повноцінності суспільства. Особливо примітна в цьому ряді поезія «Біль єдиної зброї», де слово подається в контексті всієї життєдіяльності нації. Ліна Костенко показує, як експресивність української мови виростає на ґрунті колоритного образного мислення нашого народу, гостроти етстетичного сприйняття. Підвищена емоційна чутливість, що є однією з рис українського національного характеру, знаходить свій вияв у полярних, насичених кольорами і пластикою образах:

Червоне й чорне кредо рукава.

Пшеничний принцип сонячного степу.

Такі густі смарагдові слова

жили в тобі і вибухали з тебе.

Метафоричний ракурс, у який уміщується поняття рідної мови, підносить потребу національномовну до рівня найперших життєвих потреб. Невипадково авторка проводить паралель між хлібом і рідним словом:

Слова росли із ґрунту, мов жита.

Добірним зерном колосилась мова.

Вона як хліб. Вона мені свята.

І кров'ю предків тяжко пурпурова.

Як сильний смисловий дисонанс поетеса ставить поруч з цими роздумами алегоричне змалювання картин нищення слова його ж носіями, що знайшли своє втілення в образах дітей, які тешуть труну. Ці образи мають відкрито негативне забарвлення. Ліна Костенко не спиняється на констатації самого факту нищення. Вона прагне викликати зневажливе ставлення до подібних дій і до тих, хто це робить.

І все-таки друга половина вірша подається в мажорних тонах. Незнищеність нашої мови, як і самої України, утверджується показом невичерпності її духовного потенціалу, на який істотно не можуть вплинути ніякі катаклізми:

Твій дух не став приниженим і плоским,

хоч слала доля чорні килими…

В іншому дусі написаний вірш «Цавет танем». Принципова відмінність його від попереднього полягає передусім у тому, що носії мови – невелика купка вірменських жінок-біженок – виступають її захисниками від ворожого середовища, в яке потрапили. Поетеса показує, що стоїцизм, з яким ці люди намагаються передати наступному поколінню національну традицію, втілену в мові, приводить до логічного наслідку – безсмертя народу.

Узагальнюючи тему, доходимо висновку, що творчість Ліни Костенко, увібравши в себе національні ідеали і кращі риси живої народної мови, ідейною вагомістю, образною довершеністю ставить українську літературу на рівень кращих зразків європейської художньої творчості. Національні проблеми, які досягли в її творчості вищого ступеня узагальнення, проникають у свідомість читача, викликаючи активне співпереживання. Саме тому в час, коли закладаються підвалини майбутнього духовного вівтаря, ім'я якому – самостійна Україна, твори цієї талановитої поетеси повинні глибоко вивчатись і широко популяризуватись.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Навчання - найважливіший засіб розумовою виховання
В.О. Сухомлинський, створюючи свою педагогічну систему, враховував положення теорії Л.С. Виготського про провідну роль навчання в розвитку дітей. Досвід Навлиської школи підтвердив стратегічну правил ...

Види та функції дозвіллєвої діяльності
При формулюванні функцій дозвілля необхідно враховувати істотні та специфічні риси дозвілля, потреби суспільного розвитку та практико-орієнтований характер дозвілля. Серед видів і функцій дозвіллєвої ...