Проблема взаємозв’язку навчання та розвитку учнів у психолого-педагогічні літературі

Педагогіка » Взаємозв’язок навчання та розвитку учнів » Проблема взаємозв’язку навчання та розвитку учнів у психолого-педагогічні літературі

Сторінка 2

Період 90-х років ХХ століття характеризується корінною зміною ідеологічних і наукових орієнтирів в освітній галузі країни. Протягом цих років проблема розвивального навчання постала як одна з найактуальніших в зв’язку з утвердженням особистісно орієнтованої парадигми шкільної освіти. Дослідження українських дидактів і методистів в галузі освіти створили теоретичне і методичне підґрунтя для переходу на новий зміст школи (Т.М.Байбара, Н.М.Бібік, М.В.Богданович, М.С.Вашуленко, І.П.Гудзик, Л.П.Кочина, Н.С.Коваль, О.Я.Савченко, Н.Ф.Скрипченко, Г.С.Тарасенко та ін.).

Окремі аспекти цієї проблеми висвітлені у працях, які присвячені історії розвитку педагогічної психології (О.М.Ждан, Л.В.Мар’яненко та ін.), педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського (М.Я.Антонець, Н.В.Безлюдна, Г.Л.Бондаренко та ін.).

На основі досліджень Л.С.Виготського, Д.Б.Ельконіна, В.В.Давидова, О.М.Леонтьєва був зроблений важливий висновок про визначальне значення діяльності для формування свідомості в процесі навчання.

Аналіз вітчизняної науково-психологічної думки про розвиток особистості в процесі навчання дозволяє стверджувати, що її становлення пов’язане з: провідними цілями, які вона ставить перед собою; особистими ідеалами; побудовою й усвідомленням сенсу життя і своїх перспектив; видами діяльності, у які вона включена; особливостями спілкування і взаємодії в цьому процесі; ступенем зацікавленості і відповідальності у виконанні цієї діяльності; із проявом власної активності і вправності, із самоконтролем у здійснюваній діяльності; з організацією навчального процесу, в якому враховуються психологічні закономірності становлення розвиненої особистості.

П. Каптерєв вважав, що при визначенні змісту освіти визнаначальним орієнтиром має бути «розум, що розвивається». Завдання педагога він бачив у тому, щоб визначити не те, що вивчати в тій чи іншій школі, а що необхідно вивчати для цілеспрямованого розвитку розуму.

Процес навчання розуміється науковцями як органічне поєднання навчання і учіння – індивідуально значущої діяльності учня (А.Г.Балл, І.Д.Бех, В.В. Сєріков), як один із варіантів розвиваючого навчання, що забезпечує розвиток і саморозвиток особистості учня на основі виявлення його індивідуальності, унікальності, неповторності.

І.С. Якиманська досліджує навчання з позиції визнання учня суб’єктом пізнання і пропонує будувати навчання на основі пізнавального досвіду особистості навчаємого, його здібностей і сфери інтересів; надання йому можливості реалізовувати себе у процесі пізнання, навчальній діяльності і в навчальній поведінці. Задля цього необхідно навчити його способам мислення і навчальної діяльності, забезпечуючи тим самим його інтелектуальний розвиток.

У більш вузькому значенні, І.С.Якиманською під освітою розуміється системне утворення взаємозв’язку учіння, навчання і розвитку. Це цілісний освітній процес, що суттєво відрізняється від традиційного навчально-виховного процесу.

Вихідні положення такої системи навчання визначає І. С. Якиманська:

1) навчання повинно забезпечувати розвиток і саморозвиток особистості учня як суб'єкта пізнавальної та предметної діяльності;

2) має забезпечувати кожному учневі (спираючися на його здібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації та суб'єктивний досвід) можливість реалізувати себе в різних видах діяльності;

3) зміст освіти, її засоби й методи організовуються так, щоб учень міг вибирати предметний матеріал, його вид та форму;

4) освіченість як сукупність знань, умінь, індивідуальних здібностей є найважливішим засобом становлення духовних та інтелектуальних якостей учня і має бути основною метою сучасної освіти;

5) освіченість формує індивідуальне сприйняття світу, можливості його творчого вдосконалення, широке використання суб'єктного досвіду в інтерпретації та оцінці фактів, явищ, подій навколишньої дійсності на основі особистісно значущих цінностей і внутрішніх настанов;

6) найважливішими чинниками навчального процесу є ті, що розвивають індивідуальність учня, створюють умови для його саморозвитку та самовираження;

7) навчання будується на «принципі варіативності»

Страницы: 1 2 3

Цікаве про педагогіку і навчання:

Патріотичне виховання підлітків та юнаків: мета, завдання, принципи
Сучасне розуміння патріотизму характеризується різноманітністю і неоднозначністю. Багато в чому воно пояснюється складною природою даного явища, багатим його змістом і розмаїттям форм прояву. Крім то ...

Створення цікавих ситуацій на уроках фізики
як умова активізації пізнавальної діяльності учнів При обов’язковій загальній середній освіті дуже важливо, щоб учням було цікаво вивчати фізику на кожному уроці. В багатьох учнів перша ситуативна за ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net