Сутність та зміст навчання в загальноосвітньому закладі

У центрі особистісно орієнтованого навчання – особистість учня і вчителя, тому особистісно орієнтоване навчання розглядається В.В.Сєриковим як втілення особистісного підходу в практику реального навчально-виховного процесу. Вихідним концептуальним положенням особистісно орієнтованого навчання є включення базових характеристик освітнього процесу – цільових, змістовних, процесуально-методичних у сферу самовизначення, самореалізації учасників педагогічного процесу, оскільки поза особистістю того, хто вчиться, не може прийматись рішення - для чого, чому саме та як він буде навчатися.

Суттєву роль у впровадженні особистісно орієнтованого навчання психологи відводять принципу гуманітаризації викладання наукових знань (І.Д.Бех) - надання конкретній пізнавально-навчальній діяльності ціннісного спрямування та його гуманізації ( Г.О.Балл) - орієнтації цілей, змісту, форм і методів на якнайповніше втілення у кожному учневі окресленої в такий спосіб людської сутності. З огляду на категорію свободи, як одну з основних характеристик особистості, Г.О.Балл виділяє дві сторони гуманізації освіти: першу - орієнтовану на досягнення учнями формальної свободи і другу, що має на меті розкриття можливостей наповнення свободи учня повноцінним змістом через прилучення до досягнень цивілізації і включення в діалог.

Зважаючи на суть особистісно орієнтованого навчання, його завданням, на думку С.У.Гончаренко, найбільше відповідає побудова предметного навчання за інтегрованим типом, бо дає можливість виявити ставлення учня до навколишнього світу, який є для нього цілісним, всебічним, динамічним.

Особистісно зорієнтоване навчання містить:

- диференціацію навчання;

- навчальне спілкування;

- систему корекції знань, умінь, навичок;

- оновлення змісту навчання;

- розвиток дитини як активного учасника навчального процесу на заняттях та в ігровій діяльності.

Метою такого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні її субєктності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні.

Завданнями особистісно орієнтованої системи навчання є:

- розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожного учня;

- максимально виявити, ініціювати, використати, «окультурити» індивідуальний (суб'єктний) досвід учня;

- допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, а не формувати попередньо задані якості;

- сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати своє повсякденне життя, правильно визначати лінії життя.

Особистісно орієнтоване навчання ставить перед вчителем наступні завдання: забезпечити розвиток суб’єктності, саморозвитку особистості, його інтелектуальний розвиток, формування в його світогляді цілісної картини світу. Навчальний процес насичений знаннями, які повинен засвоїти учень, а повинен бути насичений розумінням (А.Н.Леонтьєв). Центральним моментом педагогічного керівництва при такому підході більшість вчених (Е.В.Бондаревська, А.А.Плігін, В.В.Сєріков, В.Т.Фоменко А.В.Хуторський та ін.) вважають допомогу, підтримку, соціально-педагогічний захист, розвиток учня.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Проблеми сім‘ї в якій народилася неповносправна дитина
Зовсім інші сподівання має молоде подружжя, коли з нетерпінням очікує на народження своєї дитини, яка має утвердити їх у власних очах і в очах оточуючих у їхній батьківській ролі, скріпити їхню любов ...

Експериментальні дослідження І.О. Соколянського з проблем навчання глухих і сліпоглухих дітей
У 20 – 30 рр. ХХ ст. відомою стала методика «ланцюгових сполучно-рухових реакцій», запропонована та випробувана на практиці І.О. Соколянським для навчання глухих дітей. Ця методика дозволяла навчити ...