В.О. Сухомлинський про роль навчання в розвитку дітей

Педагогіка » Взаємозв’язок навчання та розвитку учнів » В.О. Сухомлинський про роль навчання в розвитку дітей

Сторінка 1

Василь Олександрович Сухомлинський у низці наукових та публіцистичних робіт розглядає процес навчання як радість пізнання, як красу розумової праці. Переконливо показати, що в знаннях зосереджена краса життя і геній людства, активізувати розумову діяльність учнів, заохочувати вольові зусилля, сприяти усвідомленню ними потреби в знаннях запорука успіху в навчанні. От чому свою школу він називає «школою радості». Основи пізнавальної діяльності і навчальної праці закладаються в ранньому дитинстві, а тому В.О. Сухомлинський дає практичні поради батькам: розвивати в дітей спостережливість, вміння орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, мислити, міркувати, фантазувати. Цьому особливо сприяє вивчення явищ природи в ранньому дитинстві, спільні прогулянки, бесіди, читання книжок, спільна праця.

Мислення дитини своєрідне, її думка невіддільна від почуттів, вона прагне все пізнати, зрозуміти. А тому сам процес навчання повинен бути життєрадісним, захоплюючим, будити думку і почуття, мати дослідницький характер. Водночас з цим, розвиток пізнавальних і навчальних інтересів немислимий при застосуванні примусу, покарань або сухих формальних вимог. В.О. Сухомлинський пише: «Діти, на яких часто кричать, втрачають здатність сприймати найтонші відтінки почуттів інших людей і - це особливо тривожить - втрачають чутливість до правди, справедливості».

Василь Олександрович на яскравих прикладах показує, яке значення для інтелектуального розвитку, зокрема мислення і пізнавальних інтересів, має психологічний клімат соціального середовища, в якому дитина формується і розвивається, багатство інтелектуальних зв’язків і відношень, мовне спілкування, активна пізнавальна і трудова діяльність.

Важлива увага приділялася В.О. Сухомлинський відбору методів, які мають відповідати готовності учнів, стимулювати їх пізнавальну активність, уміння вчитися. Тому педагог вважав, що методика початкового навчання має бути спрямована на розвиток активності, ініціативності, самостійності школярів, розвиток їх творчого потенціалу в розумовій праці. З цією метою ефективними є застосування в процесі навчання елементів художнього і наукового пошуку, дослідницька робота, використання проблемного навчання, колективної праці у поєднанні з індивідуальним підходом до кожного учня, застосування технічних засобів навчання, наочності, різноманітних форм роботи з книгою.

Вчитель, підкреслював В.О.Сухомлинський, повинен використовувати активні методи, які сприяють «саморуху розвитку»: самореалізації, стимулюванню, самовихованню, самонавчанню, самопізнанню особистості учнів у співпраці з дорослими і ровесниками.

Аналіз педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського дозволив сучасним ученим обґрунтувати вимоги до реалізації розвивальних функцій початкового навчання, які можуть слугувати орієнтирами у модернізації її змісту і методики: постановка вчителем з поступовим ускладненням перспективних цілей розвитку творчих здібностей учнів; формування уміння вчитися; досягнення тісного взаємозв’язку мовленнєвої, розумової і трудової діяльності молодших школярів; проведення уроків мислення в природі; система творчих робіт з розвитку мовлення; стимулювання інтелектуальних та естетичних почуттів дитини, створення розвивального середовища (Н.В.Безлюдна, О.Я.Савченко).

У сучасних психологічних дослідженнях виділено розвивальні і гуманні риси цілісної системи В.О.Сухомлинського: любов до дітей як основа і головний засіб навчально-виховного процесу; цілісне бачення напрямів розвивального навчання із системоутворюючою функцією розумового розвитку; спрямованість навчання на зону найближчого розвитку; постановка в процесі навчання перспективних цілей розвитку учнів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей; взаємозв’язок чуттєвого і логіко-діалогічного способів пізнання; систему засобів розвитку самостійного мислення учнів різного віку через прилучення їх до літературної творчості; стимулювання учнівського самопізнання, самовиховання, самонавчання; використання змісту навчання як засобу гуманізації, облагородження особистості учня; постійну турботу про професійне та особистісне вдосконалення вчителя, стиль його спілкування з учнями (В.М.Юрченко).

У педагогічній теорії і практиці В.О.Сухомлинського створено цілісну систему розвивального навчання молодших школярів, яка побудована на принципах гуманізації, природовідповідності, демократизації життєдіяльності дитини, цілеспрямованого всебічного розвитку її пізнавальних, фізичних і духовних сил. У цій системі практично враховано ідеї Л.В.Виготського і його послідовників про провідну роль навчання. В.О.Сухомлинський організував навчання молодших школярів як загальнорозвивальний, діяльнісний, особистісно орієнтований процес.

Страницы: 1 2

Цікаве про педагогіку і навчання:

Відбір лінгводидактичного матеріалу до вивчення частини мови “іменник” у початкових класах
Структура початкового курсу української мови, яка існує в чотирирічній початковій школі, побудована за принципом змістового узагальнення. Цей принцип, визначений В. Давидовим, полягає в тому, “що зас ...

Болонський процес та його вплив на реформування освітньої системи України
Болонський процес, або Болонська реформа, започаткована у 1999 році, триває вже майже десятиліття. Сорок шість держав на двох континентах, від Португалії до Азербайджану, від Норвегії до Туреччини. 1 ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net