Мовний етикет - прийнята в цій культурі сукупність вимог до форми, змісту, порядку, характеру і ситуативної доречності висловлювань. До мовного етикету, зокрема, відносяться слова і вирази, що вживаються людьми для прощання, прохання, вибачення, прийняті в різних ситуаціях форми поводження, інтонаційні особливості, що характеризують ввічливу мова та ін. Вивчення мовного етикету пов’язано з лінгвістикою, теорією та історією культури, етнографією, країнознавством, психологією та інших гуманітарними дисциплінами.
До сфери мовного етикету відносяться, зокрема, прийняті в цій культурі способи вираження співчуття, скарги, провини, горя та ін. Так, наприклад, в одних культурах прийнято скаржитися на труднощі та проблеми, в інших - не прийнято. В одних культурах розповідь про свої успіхи є допустимим, в інших ін.
Мовний етикет у вузькому сенсі слова може бути охарактеризований як система мовних засобів, у яких проявляються етикетні відносини.
Елементи цієї системи можуть реалізовуватися на різних мовних рівнях:
На рівні лексики та фразеології: спеціальні слова і вирази
На граматичному рівні: використання для ввічливого звернення множини; використання питальних речень замість наказових.
На стилістичному рівні: вимога грамотної, культурної мови; відмова від вживання слів, прямо називають непристойні та шокуючі об'єкти і явища, використання замість цих слів інші.
На інтонаційному рівні: використання ввічливій.
На рівні орфоепії: використання Здравствуйте замість добрий день, Будь-ласка замість Пожалуйста та ін.
На організаційно-комунікативному рівні: заборона перебивати співрозмовника, втручатися в чужій розмову та ін.
Специфіка мовного етикету в тому, що він характеризує як повсякденне мовну практику, так і мовну норму.
Етикет функціонує в суспільстві як сукупність двох форм поведінки: мовленевої і немовленевої.
Мовленевий етикет - це сукупність мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення. Термін етикет походить ві французького слова etiguette, що означає ярлик, етикетка.
Головне призначення етикету у тому числі і мовленевого, - встановлення сприятливого контакту між людьми, регулювання їх взаємин на основі принципу ввічливості. Адже мета спілкування - вплив однієї людини на іншу, регуляція поведінки об’єкта спілкування суб’єктом.
Функціональна типологія одиниць мовленевого етикету:
етикетні одиниці, якими виражаються вітання;
форми із значеннями прощання;
вислови вибачення;
мовленеві одиниці, що супроводжують прохання;
форми подяки;
конструкції побажальної модальності;
форми привітання з певної нагоди;
типові фрази ритуалу знайомства;
звертання;
згода, підтвердження;
заперечення;
співчуття;
пропозиція, порада.
Поради при звертанні:
вітаючись, добирайте ту вітальну форму, яка підходить до даної ситуації;
вітаючись, привітно посміхайтесь. Дивіться людині у вічі;
вітаючись, не тримайте руки в кишенях;
якщо ви молодше, вітайтесь першим;
якщо ви кудись зайшли, вітайтесь першим;
жінку має вітати чоловік;
підлеглий має привітати свого керівника;
незалежно від віку, статі, посади тощо першим вітається той, хто заходить до кімнати;
ідучи в гості, незабудьте, спершу привітати господиню, потім господаря, потім гостей.
Відбір етикетних одиниць залежить від таких факторів:
соціальна роль;
вік;
місце проживання;
стать;
культурно-освітній рівень адресата й адресанта, соціальна дистанція між ними;
характер ситуації спілкування;
специфіка взаємин між співбесідниками;
особистісні характеристики мовця.
Використання правил мовного етикету великою мірою залежить від конкретної ситуації спілкування, місця и обставин розмови, цільової настанови.
Залежно від цього йдеться про п’ять тональностей спілкування:
високу;
нейтральну;
звичайну;
фамільярну;
вульгарну.
Поради, щодо мовного етикету:
завжди контролюйте себе, коли ви говорите;
дотримуйтесь правил мовного етикету;
засвідчуйте свою вихованість, шану і уважність до співрозмовника, привітність, приязність, прихильність, доброзичливість, делікатність.
У сучасному етикеті є дві форми звертання - «Ви» і «Ти».
На «Ви» звертаються:
до малознайомої або незнайомої людини;
до свого друга чи приятеля в офіційній ситуації;
до рівного й старшого за віком і становищем;
Цікаве про педагогіку і навчання:
Особливості соціальної адаптації дітей в дитячих будинках і притулках
Існуюча система роботи з дітьми у державних закладах залежить від багатьох факторів, які, на жаль, не завжди сприяють успішної адаптації дитини. Стартові позиції у дітей-сиріт різні і обумовлені, в п ...
Спостереження як метод навчання природознавства
З раннього дитинства у повсякденному житті діти зустрічаються з багатьма явищами і предметами природи. Проте в них не розвинені увага і спостережливість, діти не розуміють значення природи в житті лю ...