Фразеологізми як засоби формування мовного етикету

Педагогіка » Мовний етикет на уроках з розділу "Мова і мовлення" » Фразеологізми як засоби формування мовного етикету

Сторінка 2

Загальновідомо, що, щоб наблизити навчальні умови спілкування до його реальних умов, необхідно ввести учня у мовленнєву ситуацію і навчити його орієнтуватися в ній, враховуючи складові комунікації:

місце;

адресата висловлювання;

мету.

Ця проблема може бути вирішена за допомогою системи ситуативних фразеологічних завдань, які у практиці використовуються недостатньо, що викликає потребу в упорядкуванні фразеологічного дидактичного матеріалу з культури спілкування з урахуванням тематико-ситуативного принципу його організації.

Робота з фразеологізмами, що репрезентують невербальні засоби спілкування, сприяє усвідомленню учнями того, що невербальність несе не менш правдиву інформацію, ніж словесні засоби. Це сприяло підвищенню рівня культури спілкування, пізнанню себе, розумінню інших.

Свідоме й уміле використання учнями фразеологізмів залежить від вибору методичних шляхів, що перетворюють усталений вираз в активний засіб спілкування, вираження думки.

Особливістю комунікативного процесу полягає в тому, що завдяки знаковій системі партнери по спілкуванню впливають один на одного. Комунікативний вплив відбувається за умови прийняття єдиної системи значення усіма учасниками акту взаємодії. Лише за цієї умови можливе досягнення партнерами взаєморозуміння.

У характеристиці спілкування важливими є його функції, які представляємо схемою.

Функції спілкування (за Б.Ф. Ломовим)

Виходячи з названих вище функцій, виділяємо структуру спілкування, яку можна представити схемою.

Структура спілкування (за Г.М. Андреєвою)

Взаємозв’язок вербального і невербального спілкування подаємо у вигляді схеми.

Схема реалізації комунікативного процесу за допомоги знакових систем (за Ю.Л. Трофімовим)

Комунікативний процес

Фразеологія української мови репрезентує як вербальні, так і невербальні засоби спілкування.

Узвичаєні в системі сталих виразів, разом з іншими етикетними приписами, правила мовленнєвої поведінки з давніх-давен формували морально-етичний світ духовної особистості.

Культура мовленнєвого спілкування має дві складові - культуру говоріння та культуру слухання.

Програми з мови уже в початковій школі передбачають роботу з формування навичок «культури спілкування, яка виявляється не лише в доречному використанні мовленнєвого етикету, а й в умінні уважно слухати співрозмовника, призупиняти своє мовлення. Щоб дати можливість висловитись іншому, погоджувати свої репліки з тими, що сказав співрозмовник».

Слухання - це не просто мовчання, це активна діяльність, своєрідна робота. Їй передує бажання почути, інтерес до співрозмовника, а це залежить від рівня культури людини.

Фразеологізми української мови передають такі типи реакцій людини на мовлення співрозмовника:

оцінку;

підтримку;

уточнення;

нечуйність, нерозуміння, недовіру до сказаного.

Невербальний етикет спілкування не менш важливий, ніж вербальний. Усне мовлення сприймається слухачами разом із жестами, мімікою, ходою, поставою, рухом тіла, що супроводжують мовлення і становлять у сукупності поняття «мова зовнішнього вигляду».

Немовні засоби спілкування, які супроводжують вербальне повідомлення, створюють підтекст, який полегшує, збагачує і поглиблює сприймання інформації, що передається. Відповідність невербальних засобів спілкування цілям і завданням, змісту словесної комунікації - важливий елемент культури спілкування.

Т.О. Ладиженська виділяє чотири основні функції «мови зовнішнього вигляду»:

функція вказана;

функція регулювальна;

функція реагування;

функція зображувальна.

Дослідники виявили майже мільйон невербальних сигналів.

Найбільш поширені етикетні невербальні ситуації знайшли відбиток у фразеологічному запасі української мови:

характером, тоном розмови, вмінням вислухати іншого, вчасно підтримати тему розмови;

використання етикетної атрибутики;

дотриманням для конкретної ситуації дистанції - соціальної, громадської, інтимної, особистої;

Страницы: 1 2 3

Цікаве про педагогіку і навчання:

Вікові особливості музичного розвитку дитини
Здібності дитини розвиваються в процесі активної музичної діяльності. Правильно організувати і направити її з самого раннього дитинства, враховуючи зміни вікових щаблів, - завдання педагога. В іншому ...

Будова, склад і властивості ґрунту
Будова ґрунту. Під впливом природних факторів ґрунтоутворення в процесі розвитку (генезису) ґрунт розчленовується на генетичні горизонти. Кожний горизонт має певну товщину і морфологічні ознаки: колі ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net