Зміст та методика організації викладання навчального предмету "Фізичне виховання" на полімотивапійній основі

Вправи на поліпшення роботи кишечника.

Одним із захворювань, що супроводжує педагогічну діяльність, є порушення роботи шлунково-кишкового тракту. Це викликано як порушеннями психосоматики внаслідок нервово-психічних напруг, так і конкретними обставинами: постійним порушенням режиму харчування, застійними явищами в області нижнього таза внаслідок сидячого способу життя, результатом чого є порушення перистальтики кишечника (хронічні запори).

При виникненні відповідних порушень корисними виявляються вправи (для їхнього виконання необхідний килимок, тому що більшість з них виконуються в положенні лежачи).

Оволодіння прийомами самомасажу.

Оволодіння прийомами самовправлення.

Отже, метою формуючого експерименту було розробити такий зміст і визначити організаційно-методичні особливості викладання предмету "Фізичне виховання", що сприяли би усвідомленню студентами множинного впливу занять фізичною культурою на особистісний та професійний розвиток. Тому вже з першого року навчання студентів викладачем ставилося завдання: розкрити весь спектр можливостей фізичного виховання, який містить: особистісну складову (самооцінка, формування позитивної Я-концепції, розвиток гуманістичної спрямованості особистості), професійну складову (оволодіння елементами професійної техніки), профілактичну складову (оволодіння прийомами і засобами попередження професійних захворювань), активізуючу складову (підвищення тонусу організму, працездатності), релаксуючу складову (засвоєння прийомів релаксації, подолання м'язових бар'єрів), соціальну складову (засвоєння навичок міжособистісної взаємодії, вмінь роботи в командах), тощо. Кожне заняття наповнювалось відповідними вправами.

У процесі реалізації експериментальної роботи студентам задавалась система рефлексивних процедур, які містили завдання при виконанні кожної вправи проаналізувати: чи важко було виконувати цю працю спочатку та наприкінці; що заважало цьому на початку та наприкінці; хто з учасників надавав допомогу та чиї дії ускладнювали виконання вправи; які внутрішні зрушення відбувались з самим виконавцем; яке значення мала вправа для покращення фізичного стану, для подолання внутрішніх бар'єрів та особистісного розвитку, для міжособистісних стосунків студентів, для професійного становлення; пропозиції щодо зміни або самої вправи, або умов ЇЇ виконання; пропозиції щодо тих вправ, які можна було б використати для подальшого розвитку. Відповідний аналіз студенти робили після кожного заняття в спеціальних щоденниках саморозвитку з обов'язковим звітуванням на наступному занятті.

Тобто, в процесі роботи на навчальних заняттях студентам давалось завдання не тільки відтворювати та засвоювати відповідні форми роботи, а й використовувати можливості фізичного виховання для власного розвитку. Очікувалося, що таким шляхом можна суттєво підвищити результативність відповідного навчального предмета, а, отже, його вклад в професійне становлення майбутніх учителів, вирішити важливі проблеми поєднання фізичного, психічного, особистісного розвитку кожного студента, створення міцного фундаменту для збереження та покращення його наявного та майбутнього здоров'я.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Сучасний підхід до розв'язання проблеми наочності при вивченні фізики
«Для вирішення завдання розвитку творчих здібностей школярів при навчанні фізиці необхідно насамперед знати особливості творчого процесу в розвитку цієї науки і її технічного застосування» (В.Г. Разу ...

Вимоги до педагогічної діяльності
Сучасне суспільство зацікавлене в особистостях, здатних самостійно й активно діяти, приймати рішення, гнучко адаптуватися до змінних умов життя. Це потребує переосмислення місця і ролі педагогіки у к ...