Вправи, що використовувалися при проведенні формуючого експерименту

Педагогіка » Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури » Вправи, що використовувалися при проведенні формуючого експерименту

Сторінка 2

б) Група вільно розходиться по кімнаті. По команді "Стіп" кожний застигає в тій позі, у якій його застав сигнал. Потрібно відчути зоні виникнення м'язової напруги (затиски) і, не змінюючи пози, зусиллям волі пустити в цю зону розслаблення. Ці вправи важливі не тільки для "обслуговування" поточної навчальної діяльності. Вони є дуже ефективними в професійній діяльності: для зняття хвилювання при перших виступах перед аудиторією, корегування пози, постави, усунення надлишкових джерел напруги під час уроку.

Студенти розбиваються по парах. Перші номери розслаблюються. Другі намагаються вивести їх зі стану релаксації, задаючи питання, на які ті повинні відповідати, зберігаючи стан розслаблення. Спочатку питання прості (наприклад: "Як тебе звуть?'1). Потім пропонується відгадувати загадки, вирішувати арифметичні приклади, задачі на кмітливість, згадувати дати історичних подій. Далі починається розіграш, провокування конфлікту. Студенти, що знаходяться в стані релаксації, відзначають про себе виникаючі в них переживання, фіксують, коли стає важко утримувати загальне розслаблення, які слова і дії партнера впливали найбільш сильно, як намагалися нейтралізувати їхній негативний вплив, чи удалося перебороти зовнішній відволікаючий вплив. Після завершення обговорення партнери міняються місцями, повторюють вправу.

Студенту пропонується зжати динамометр правою чи лівою рукою. Отриманий результат (показник стрілки в кг) розділити навпіл. Знову зжати динамометр із такою силою, щоб стрілка зупинилася на половинному числі. Тримати прилад у такім положенні, скільки можливо. Засікти час початку і закінчення стиску. Результат аналізують, з'ясовуючи спрямованість вольового зусилля, способи самостимулювання (образ, слово).

Якщо немає динамометра, можна дати аналогічні завдання:

а) затримати подих;

б) удержати на витягнутій руці стопку книг і т.д.

Після виконання вправи обговорюються такі аспекти:

чи прагнув студент дійсно показати максимальний результат, чи ж при першому виконанні він "заощадив" зусилля, занизив показання;

чи виникало особисто в нього прагнення ввести в процедуру роботи міжособистісний аспект, і якщо так, те в якій формі: домогтися максимально можливого результату; показати результат не гірше інших; формально виконати завдання; не одержати зауваження від викладача негативної оцінки від партнера.

На підставі цього обговорення можна підбити підсумок про характер цілепокладання студентів: орієнтація на результат чи уникнення невдачі, орієнтація на самоствердження через чи результат зниження рівня домагань, орієнтація на групову думку (посилення визнання чи уникнення осуду), схильність до формалізації дій для усунення погрози (зниження самооцінки й оцінки навколишніх, негативної оцінки викладача).

Пропонується повторити попередню вправу, при цьому, орієнтуючись на показання секундоміра, слід удержати м'язове зусилля довше, ніж у першому випадку. Вправу бажано повторити (4-5) разів. Важливо домогтися, щоб студент при кожному наступному повторенні демонстрував результат трохи вище, ніж у попередньому.

Робота також здійснюється всією групою в парах. Це дозволить уникнути міжособистісного порівняння за прямими результатами (показник стрілки). Фіксується й обговорюється тільки динаміка (стійке підвищення, чи зниження показників, що скачуть,).

Тут можна ввести кількісні показники, порівнявши в процентному відношенні вихідні показники (час утримання зусилля) і кінцеві по кожному окремому студенту Можна також провести порівняння, показавши, хто із студентів домігся стійкого приросту. Коректність такого зіставлення визначається тим, що звичайно фізично розвинуті студенти показують максимальний результат уже з першого разу, у наступному вони не збільшують своїх показників. У студентів з низьким рівнем фізичного розвитку в процесі виконання завдання росте впевненість у собі, а звідси динаміка показників виявляється позитивною.

Вправа 3. "Зроби скільки можеш, плюс ще трошки".

Відповідну задачу можна ставити перед студентами при виконанні більшості вправ, що даються в процесі заняття, особливо при розминці: кількість піднімань рук, нахилів, присідань, стрибків, тривалість бігу й ін. При цьому сам студент фіксує той момент, коли, здавалося б, він уже не може продовжувати роботу, і після цього робить ще кілька рухів. Групове обговорення проводиться тільки по закінченні всієї програми дій у скороченій формі: студентам пропонується, закривши очі (щоб не бачити, як відповідають інші), просигналити викладачу, у якому режимі він працював і яких результатів досяг. Для цього викладач оголошує питання і можливі варіанти відповідей на них, студенти піднімають руку на ту відповідь, що збігся з його точкою зору. При цьому викладач підкреслює, що відповіді не фіксуються, тому кожен студент може відповідати з граничною відвертістю, навіть якщо йому щось не вдалося.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Цікаве про педагогіку і навчання:

Проблема розвитку пізнавальної активності дошкільників
Вченими зазначено, що саме в дошкiльному вiцi у дітей закладаються риси майбутньої особистостi, формується самосвiдомiсть та свiтосприймання, вiдбувається загальний психiчний розвиток, дошкільники на ...

Зміст та організація експериментального дослідження та перевірка його ефективності
Як зазначають психологи, особлива цінність експериментальних досліджень, що проводиться в природних умовах (на уроці, під час бесіди, гри, виконання домашніх завдань тощо) полягає у тому, що вони вкл ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net