Традиційно у школі вважається, що робити помилки - це погано. Багато вчителів бояться допускати помилки, які могли би помітити та виправити діти. З погляду психоаналітика, у цьому може виражатись таємне бажання вчителя здаватись бездоганним і всемогутнім в очах дітей. Сутність же навчання складається в усвідомленні дитиною безособового правила, норми, а не у створенні емоційно-психологічної залежності від педагога як від маленького бога. Якщо ця сутність зберігається, то дитина перестає заглядати в очі вчителю (правильно вона зробила чи ні), а буде згадувати, міркувати, думаючи про предмет і його закони, що діють об'єктивно, поза залежністю від особистих стосунків.
І з метою навчання, і з метою виховання треба дати дитині право на помилку, яку вона може сама виправити. Тим самим помилка буде розцінюватись як досвід, завдяки якому дитина може чомусь навчитись. Недарма в багатьох західних школах діти пишуть олівцем, на протилежному кінці якого знаходиться ластик, щоб завжди можна було виправити помилку. Коли школяр бачить, що вчитель може припуститись помилки (навіть спеціально в навчальних цілях), звільняється його пізнання, і тоді він може думати не про фігуру всемогутнього вчителя, а про правило, норму, закон, що панує і над дітьми, і над дорослими.
Цікаве про педагогіку і навчання:
Народна педагогіка
Народну освіту Т. Г. Шевченко розглядав як справу першорядного суспільного значення. Славить Кобзар світоч знань, схиляється перед людською вихованістю й інтелектом, чемністю, повагою до літніх, бо с ...
Ефективність дослідно-експериментальної роботи в аспекті виявлення
дітей-жертв насильства та їх соціально-правового захисту
З метою апробації розробленої методики виявлення дітей-жертв насильства (див. підрозділ 2.3) було організоване формувальне експериментальне дослідження, яке складалося з двох етапів: інформаційно-рол ...