Формування мотивації до занять фізичною культурою у молодших школярів

Педагогіка » Формування мотивації до занять фізичною культурою у молодших школярів

Сторінка 4

Найвищою формою самостійності учнів є виконання ними громадських доручень. Стійкість мотивів суспільної роботи багато в чому залежить від задоволення учнів цією роботою. Чим молодша школяр, тим у великій мірі він знаходить задоволення в корисності своїх справ для всіх, в їх суспільної користі. Для того щоб пробудити і підтримувати інтерес школярів до суспільних доручень, необхідно дотримуватися ряду умов:

Що дається школяреві доручення повинно мати суспільну значимість і доцільність. Учитель повинен показати, що виконується учнями завдання важливо для всього класу, спортивної команди. Так, чергування на уроці фізичної культури забезпечує своєчасне

Даються доручення повинні бути конкретними. Часто, призначення школяра фізоргом в класі носить формальний характер. Учитель повинен роз'яснювати, у чому конкретно полягають функції фізорга.

Якість і терміни виконання завдань повинні контролюватися вчителем. Якщо учень бачить, що вчитель не дуже цікавиться, як виконано його доручення, то виникає байдужість і у самого учня. Наступного разу він буде вважати за необхідне виконання даного йому доручення.

В учня повинна формуватися віра в можливість виконання доручення. При необхідності вчитель фізичної культури повинен допомогти школяреві в організації його громадської роботи (як радою, так і практичними справами).

Школярам повинна надаватися певна самостійність у виконанні громадської роботи. Наприклад, хлопці самі можуть розробити програму спортивного вечора, підготувати стінну газету на спортивну тему і т.д.

При розподілі громадських доручень важливо враховувати психологічні особливості школярів різного віку: їх інтереси, здібності, соціальний статус у групі і в спортивному колективі. Наприклад, школяреві з низьким соціальним статусом у класі на початку не слід давати завдання, потребують керівництва товаришами. Термінові завдання не слід доручати школярам з високою тривожністю, інертністю: вони звикли заздалегідь планувати свою діяльність і в несподівано виниклої ситуації почуваються невпевнено, знервовано. Їм потрібен час, щоб звикнути зі своєю роллю, з отриманим завданням.

Враховуючи схильність учнів до зміни діяльності, доцільніше давати їм разові і тимчасові доручення, а не постійні. Особливо це стосується школярів з сильною нервовою системою, які часто бувають пасивними у громадських справах тільки тому, що даються їм доручення одноманітні і не змушують їх долати труднощі. Групові та колективні доручення повинні превалювати над індивідуальністю.

Мета поставлена вчителем повинна стати метою учня, між мотивами і цілями існує вельми складні стосунки. Найкращий шлях руху - від мотивів до мети, тобто коли учень вже має мотив, що спонукає його прагнути до заданої вчителем мети.

Таким чином, виникає питання: Що лежить в основі навіщо дитина йде до школи? Що лежить в основі мотивації вченні?

Підставою того навіщо дитина йде до школи не є пізнавальний інтерес, у нього ще не сформована навчальна потреба, його інтерес у новій соціальній ролі - бути школярем. Дитину манить до школи не вчення, а стати людиною шановним (йому цікаво стати учнем). Мотив лежить соціальної ролі учня - стати людиною.

До школи в іграх здійснювалося самореалізація дитини. Він вживався в статус суб'єкта, а школі він починає втрачати цей статус, тобто потреба самореалізації себе як суб'єкта діяльності починає падати через організації навчального процесу. У традиційному навчанні виникає необхідність в особливій формі навчання, в основі якого "лежить" непізнавальних потреба, а сама зміна суб'єкта. У традиційному навчанні, як відомо, ЗУН - самоціль, в силу якого характер вчення пристосувальний - зовнішні мотиви потреби. У концепції йдеться від умінь до знання, як основи вміння, а від нього до навички, що відповідає дитячій логіці і дозволяє сформувати інші знання і навички.

В оновленому традиційному навчанні мова йде про зміну характеру навчання, що передбачає зміну позиції учня. А суть зміни полягає в тому, що в учня буде не тільки мотив - потреба бути суб'єктом, а й з'явиться потреба - мотив змінити себе, бути іншим завтра, ніж сьогодні. У нього вирощуються внутрішній мотив, і формування мотивації вченні має будується, на наш погляд, через три наступні здібності:

хочу, тобто це моя потреба - мотив;

хочу, тобто це я вмію робити;

треба, тобто це мені потрібно знати.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Цікаве про педагогіку і навчання:

Періодизація розвитку мови у дітей
Мова не є природженою здатністю людини, вона формується поступово, разом з розвитком дитини. Для нормального становлення мови необхідно, щоб кора головного мозку досягла певної зрілості; б був розвин ...

Методика вивчення мотивів в навчанні учнів першого класу
В учнів молодшого шкільного віку формуються різноманітні навчальні мотиви. Першокласнику подобається вчитися, читати, писати, лічити. Його цікавлять оповідання про подвиги людей, історичні події, про ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net