Дидактичні принципи використання дидактичної гри у навчанні іноземних мов

Педагогіка » Дидактична гра як засіб навчання іноземних мов молодших школярів » Дидактичні принципи використання дидактичної гри у навчанні іноземних мов

Сторінка 2

З іншого боку, існує суттєва різниця у мотивації між проведенням гри та виконанням вправи. Мотивом для участі в ігровій діяльності є природне прагнення молодших школярів грати, а виконання вправи, зазвичай, відбувається за вказівкою вчителя. Окрім того, лише вербальне заохочення молодших школярів до навчання та спілкування, тим більше іншомовного, як засвідчує досвід, не дає результатів, оскільки такий підхід ще більше ускладнює психічний стан дитини. Визначальне значення для досягнення успіху знову ж таки має мотивація навчальної діяльності: бажання спілкуватися, позитивне ставлення до оволодіння мовним та мовленнєвим матеріалом, сприймання форм, методів і засобів навчання. Здатність утримувати у пам’яті й реалізовувати мету діяльності значно вища, коли дитина зацікавлена об’єктом діяльності, зважаючи на його життєве значення та емоційну привабливість (В.В. Давидов, А.К. Макарова, М.М. Микитянська та ін.). Особливо цінним це твердження є для процесу навчання іноземних мов.

Як зазначалось у попередньому підрозділі, одним із важливих аспектів дослідження навчально-ігрової діяльності є питання структури гри, та її класифікації. Поряд із загальнодидактичними класифікаціями ігор існує й певний досвід класифікації дидактичних ігор для навчання іноземних мов. Над розв’язанням цієї проблеми працювала значна кількість науковців: О.І. Близнюк, І.А. Данилович, А.А. Деркач, Є.А. Масліна, Є.І. Негневицька, О.І. Олійник, Г.В. Рогова, К.А. Родкін, Л.І. Смагіна, С.Ф. Щербак та інші.

А.А. Деркач та С.Ф. Щербак вважають, що дидактичні ігри, які проводяться на уроках іноземних мов, можна диференціювати за такими показниками:

за змістом і цілями: мовні, мовленнєві;

за типом завдань: оперативні, тактичні, стратегічні;

за функціями: підготовчі;

за кількістю учасників: індивідуальні, парні, групові, фронтальні;

за рівнем складності: прості, складні, моноситуативні, поліситуативні;

за тривалістю: тривалі, нетривалі;

за рівнем складності інтелектуальної діяльності: ігри на впізнання, репродуктивні ігри, репродуктивно-варіативні, творчі ігри;

за способом, характером, формою проведення: письмові, усні, рухливі, предметні, функціональні, рольові, імітаційні, ігри-змагання.

Одним із позитивних аспектів цієї класифікації є те, що авторами розроблена значна кількість категорій. Це, деякою мірою, дозволяє чіткіше відносити ту чи іншу дидактичну гру до певної групи. З іншого боку, автори виділяють прості й складні ігри, не вказуючи критеріїв, за якими можна визначити рівень складності гри. Ми також переконані, що окремо виділяти таку групу дидактичних ігор як "творчі ігри" певним чином проблематично, оскільки організація будь-якої гри вимагає творчого підходу до її проведення як учителя, так і учнів.

К.А. Родкін підійшов до розв’язання цієї проблеми дещо з іншого боку. Він виділив лише три види дидактичних ігор:

за метою: як засіб навчання аспектів мови: фонетико-орфографічні, лексичні, граматичні; як засіб розвитку умінь і навичок: усного мовлення, читання, перекладу, письма;

за сутністю: на переможця, у фанти, на загадування, на перевтілення;

за формою: усні, письмові.

У своєму дослідженні М.Ф. Стронін диференціює ігри, що проводяться з метою навчання іноземних мов, на дві групи:

підготовчі ігри, які включають у себе граматичні, лексичні, фонетичні та орфографічні;

творчі ігри, які сприяють подальшому розвитку мовних навичок.

За нашими спостереженнями, дослідники досить часто надають пріоритетної уваги іграм, які, здебільшого, спрямовані на мовні аспекти спілкування (фонетичні, лексичні, граматичні, орфографічні) (А.А.Деркач, Є.А. Масліна, Є.І. Негневицька, Л.І. Смагіна та інші). Ми частково погоджуємося з цією позицією і врахуємо її у процесі створення власної класифікації, оскільки мовлення учнів не відбудеться без знання певного обсягу мовних одиниць, а несформованість відповідних фонетичних, лексичних і граматичних навичок не зможе забезпечити його нормативність. Але разом із тим, у контексті комунікативно-орієнтованого підходу до навчання іноземних мов пріоритетною метою є формування та удосконалення у школярів механізмів спілкування у різних видах мовленнєвої діяльності : аудіюванні, говорінні, читанні, письмі. А це означає, що переважна більшість ігор повинна відповідати цій меті, тобто забезпечувати формування в учнів відповідних механізмів спілкування.

Страницы: 1 2 3 4 5

Цікаве про педагогіку і навчання:

Сучасна система освіти
З кінця XIX століття у Великобританії працювали технічні коледжі, але їхні дипломи вважалися нижчими від академічного стандарту університетів. Лише з 1956 р., зі створенням Національної ради з присуд ...

Сутність та зміст навчання в загальноосвітньому закладі
Навчання забезпечує розвиток та саморозвинення людини, спираючись на виявлення індивідуальних особливостей як суб’єкту пізнання та предметної діяльності В сучасних підручниках з педагогіки навчання ( ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net