Модель процесу навчання іноземних мов молодших школярів із використанням педагогічної технології дидактичної гри

Дидактичні ігри подано у додатку Б.

Досягнення іншомовної комунікативної компетенції неможливе без оволодіння певним обсягом культурної інформації, без ознайомлення дітей з культурою народу, мову якого вони вивчають. У зв’язку з цим, ще одним із компонентів змісту навчання виступає соціокультурна компетенція.

Оволодіння соціокультурною компетенцією, як відомо, передбачає засвоєння необхідного мінімуму соціокультурних знань, а також системи навичок і вмінь узгоджувати свою поведінку у відповідності до цих знань та вмінь.

Звернемося до спеціальних наукових досліджень. Вони свідчать, що змістову основу формування іншомовної соціокультурної компетенції учнів, у тому числі початкових класів, має становити певний мінімум фонових країнознавчих знань (О.О. Коломінова, С.В. Роман та ін.). Під фоновими знаннями розуміють знання, які є характерними для жителів конкретної країни і здебільшого невідомі іноземцям. Це ускладнює процес спілкування, оскільки взаєморозуміння неможливе без принципової тотожності в обізнаності комунікантів із дійсністю, що їх оточує. Відомо, що фонові знання реалізуються за допомогою певних мовних засобів. Передусім це національні реалії, а також фонова лексика, які складають мовний компонент соціокультурного аспекту навчання іноземної мови.

У науковій літературі під реаліями розуміють притаманні лише певним народам і націям предметів матеріальної культури, фактів історії, державних інститутів, імен національних героїв тощо. У порівнянні з іншими словами характерною рисою реалії є тісний зв’язок предмета, поняття, явища, що визначається реалією, з народом (країною), з одного боку, та історичним часом – з іншого.

У зв’язку з цим, розробляючи дидактичні ігри, що сприяють формуванню соціокультурної компетенції молодших школярів, доцільно включити у їх зміст іншомовний лексичний мінімум, який був би насичений різними видами національних реалій: реаліями-антропонімами, переважну більшість яких становлять:

імена, прізвища;

етнографічні реалії, до складу яких належать: назви іграшок, тварин, дитячих ігор, одягу, їжі тощо;

реалії культури та освіти, до яких належать: персонажі казок, мультфільмів, імена видатних людей тощо;

реалії шкільного життя;

реалії-топоніми, які становлять назви континентів, країн, міст, вулиць тощо.

Для початкової школи нормативними матеріалами (програмою, державним стандартом) передбачено оволодіння молодшими школярами певним мінімумом етикетно-узуальних формул спілкування як необхідної передумови дотримування елементарних норм мовленнєвого етикету, прийнятих у країні, мова якої вивчається. Добір цих одиниць має бути зумовлений реальними мовленнєвими можливостями учнів молодшого шкільного віку. Водночас він повинен враховувати і дидактичні чинники, зокрема, потенційні можливості соціокультурного мовленнєвого матеріалу для здійснення виховання дитини його засобами: вчити її бути ввічливою, чемною, толерантною, стриманою, дати їй можливість користуватися необхідним мінімумом мовленнєвих формул етикету для висловлювання деяких соціолінгвістичних нюансів мовлення у ситуаціях, що моделюються на уроках, навчити її адекватно реалізовувати мовленнєві інтенції (привітання, прощання, знайомство, вдячність, вибачення, схвалення тощо).

Відомо, що зміст соціокультурної компетенції не обмежується лише соціокультурними знаннями . А відтак, дидактичні ігри, що сприяють формуванню соціокультурної компетенції молодших школярів повинні також забезпечувати формування й удосконалення навичок і вмінь мовленнєвої і немовленнєвої поведінки в ситуаціях, що моделюють ділог культур.

У своєму дослідження С.В. Роман визначає такі з них:

Цікаве про педагогіку і навчання:

Диференціація навчальних завдань
Важливою дидактичною умовою ефективності самостійної роботи є її диференціація. У теорії і практиці початкового навчання проблема диференціації самостійних завдань розроблена досить детально. Диферен ...

Особливості навчання читанню
Читання іноземною мовою як комунікативне уміння та засіб спілкування є, поряд з усним мовленням, важливим видом мовленнєвої діяльності та найбільш розповсюдженим способом іншомовної комунікації, яким ...