Умотивування навчальної діяльності школярів засобами дидактичної гри

Педагогіка » Дидактична гра як засіб навчання іноземних мов молодших школярів » Умотивування навчальної діяльності школярів засобами дидактичної гри

Сторінка 4

Вчені виділяють такі види емоцій:

позитивні (радість, задоволення, гордість тощо);

негативні (страх, образа, нудьга).

У шкільній практиці, як стверджують дослідники, роль емоцій як важливої сторони мотиваційної сфери недооцінюється, оскільки у навчальній діяльності нерідко буває мало підстав для позитивних емоцій.

А.К. Макарова виокремлює низку особливостей емоційного клімату, які необхідні для створення та підтримки мотивації учіння:

позитивні емоції, пов’язані зі школою вцілому;

позитивні емоції, зумовлені взаємовідносинами школяра з учителем та товаришами;

емоції, пов’язані з усвідомленням кожним учнем своїх спроможностей у досягненні успіхів у навчальній діяльності та подоланні труднощів;

позитивні емоції від пізнання навчального матеріалу – від цікавості до стійкого емоційно-пізнавального ставлення до навчального предмета.

За нашими спостереженнями, застосування різного виду дидактичних ігор на уроках у початковій школі викликає в учнів радість, розкутість, бажання самовиразитися, гордість за особистий внесок у перемогу власної команди, впевненість у своїх силах, задоволення від участі у грі. Вчені звертають увагу на те, що процес дидактичної гри неможливий без емоцій (О.А. Гузенко, О.В. Малихіна та ін.). Граючись, дитина відворює ті об’єкти і події, які торкаються її почуттів, привертають увагу, тобто емоційно захоплюють. Активність діяльності мислення, уваги, уяви, їх зв’язок з емоціями сприяють виникненню яскравих образів, ситуацій, які учень реалізує у дидактичній грі.

Отже, як нам уявляється, що усі перелічені вище види емоцій можуть виникнути в учня у процесі дидактичної гри, створюючи позитивну атмосферу емоційного комфорту на уроці, необхідну для успішного здійснення процесу учіння.

Важливою особистісною характеристикою учня є інтерес, який є відображенням складних процесів, що відбуваються у діяльності людини та її мотиваційної сфери (Л.І. Божович, О.М. Леонтьєв, А.К. Макарова, Г.І. Щукіна та ін.). Зважаючи на це твердження, О.Г. Ковальов визначає інтерес як мотив або вибіркове ставлення особи до об’єкта через його життєву значущість й емоційну привабливість. Психолог концентрує увагу не стільки на пізнавальній природі інтересу (хоча й не відкидає її), стільки на емоційній привабливості та мотивах особистості.

Дослідження психологів та педагогів М.І. Алєксєєвої, Л.І. Божович, Н.Г. Морозової свідчать, що пізнавальний інтерес є важливим мотивом, який спонукає учня до навчання. Причому під мотивами вчені також розуміють внутрішні психологічні імпульси, що слугують рушійною силою пізнавальної діяльності учнів. Якщо характер навчальної діяльності школяра спонукає його до оволодіння знаннями, уміннями, навичками, інтерес поступово перетворюється на більш стійке емоційне ставлення до предмета. Отже, виникнення і підтримка інтересу до навчання пов’язані не тільки зі змістом теоретичних та емпіричних знань, що засвоюються дитиною, а й з її ставлення до предмета. Поступовий рух до стійкого пізнавального інтересу і відповідної спрямованості особистості можливий, на наш погляд, тільки у процесі активності, яка виникає з потреби до знань про навколишній світ та мотивів навчальної діяльності.

Такої ж точки зору дотримується й В.І. Лозова. Вона зазначає, що пізнавальний інтерес є своєрідною формою виявлення активності і водночас активність впливає на формування інтересів, потреб, мотивів особистості. В діалектичній єдності потреби, мотиви, інтереси впливають на установку особистості, тобто на її готовність певним чином задовольняти потреби.

О.Г. Ковальов визначив основні характеристики пізнавального інтересу. Автор указує на взаємозв’язок між виникненням інтересу та існуючими потребами особистості. Вчений переконує, що потреба може стати основою для формування інтересу, більш того, сам інтерес здатний перетворитися на потребу

Потреби є основним психічним станом суб’єкта, який може бути характеризований як суперечність між внутрішнім станом і зовнішніми умовами існування людини. Вони спонукають особистість до різних форм діяльності. Потреби й інтереси взаємопов’язані між собою, але вони не тотожні. Потреби стимулюють виникнення мотивів та інтересу. Щодо пізнавальних потреб, то вони є певним сигналом про незадоволеність особистості наявним рівнем знань, прагненням до глибшого, розгорнутого вивчення навчального матеріалу. Ту саму думку висловлює й Л.І. Божович, яка визначає пізнавальний інтерес "як потребу в одержанні знань, що сприяє орієнтуванню людини в навколишній дійсності".

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Цікаве про педагогіку і навчання:

Гра як інтерактивний метод навчання
Гра . Вона входить у життя дитини з раннього віку. Граючись, діти глибше пізнають життя, набувають різних навичок і вмінь. Недарма ж гру називають „восьмим чудом світу”. „Казка, гра, фантазія – життє ...

Керування пізнавальною діяльністю студентів
Керування пізнавальною діяльністю студентів є однією з найголовніших проблем, що стоїть перед викладачем. Ця проблема, містить у собі і задачі стимулювання пізнавального і професійного інтересу в сту ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net