Методика проведення ігрового навчання

Психологічна теорія діяльності в рамках теоретичних поглядів А.С. Виготського, А.Н. Леонтьєва виділяє три основні види людської діяльності - трудову, ігрову та навчальну. Всі види тісно взаємопов'язані. Аналіз психолого-педагогічної літератури з теорії виникнення гри в цілому дозволяє представити спектр її призначень для розвитку та самореалізації дітей. Німецький психолог К. Гросс, першим в кінці 19в. почав спробу систематичного вивчення гри, називає гри початкової школою поведінки. Для нього, хоч би зовнішніми або внутрішніми факторами гри не мотивувалися, сенс їх саме в тому, щоб стати для дітей школою життя. Гра об'єктивно - первинна стихійна школа, що здається хаос якої надає дитині можливість ознайомлення з традиціями поведінки людей, що його оточують.

З розкриття поняття гри педагогами, психологами різних наукових шкіл можна виділити ряд загальних положень:

1. Гра виступає самостійним видом розвиваючої діяльності дітей різного віку.

2. Гра дітей є найвільніша форма їх діяльності, в якій усвідомлюється, вивчається навколишній світ, відкривається широкий простір для особистої творчості, активності самопізнання, самовираження.

3. Гра - перший ступінь діяльності дитини, початкова школа його поведінки, нормативна і рівноправна діяльність молодших школярів, підлітків, юнацтва, що змінюють свої цілі у міру дорослішання учнів.

4. Гра є практика розвитку. Діти грають, тому що розвиваються, і розвиваються тому, що грають.

5. Гра - свобода саморозкриття, саморозвитку з опорою на підсвідомість, розум і творчість.

6. Гра - головна сфера спілкування дітей; в ній вирішуються проблеми міжособистісних відносин, здобувається досвід взаємин людей.

Існує кілька груп ігор, що розвивають інтелект, пізнавальну активність дитини.

I група - предметні ігри, як маніпуляції з іграшками і предметами. Через іграшки - предмети - діти пізнають форму, колір, об'єм, матеріал, світ тварин, світ людей і т.п.

II група - творчі ігри, сюжетно-рольові, в яких сюжет - форма інтелектуальної діяльності.

III група ігор, яка використовується як засіб розвитку пізнавальної активності дітей - це ігри з готовими правилами, зазвичай і звані дидактичними.

IV група ігор - будівельні, трудові, технічні, конструкторські. Ці ігри відображають професійну діяльність дорослих. У цих іграх учні освоюють процес творення, вони вчаться планувати свою роботу, підбирати необхідний матеріал, критично оцінювати результати своєї і чужої діяльності, проявляти кмітливість у вирішенні творчих завдань. Трудова активність викликає активність пізнавальну.

V група ігор, інтелектуальних ігор - ігри-вправи, ігри-тренінги, впливають на психічну сферу. Засновані на змаганні, вони шляхом порівняння показують граючим школярам рівень їх підготовленості, тренованості, підказують шляхи самовдосконалення, а значить, спонукають їх пізнавальну активність.

Концептуальні положення ігрових форм навчання:

Цільовим орієнтиром у навчанні є розвиток і формування творчої індивідуальності людини. А саме початкова ланка - усвідомлення унікальності свого інтелекту, самого себе.

Переорієнтація свідомості школяра з знеособленого громадського на суто особиста соціально важливий розвиток.

Свобода вибору, свобода участі, створення рівних можливостей у розвитку і саморозвитку.

Пріоритетна організація навчального процесу та його змісту на загальний розвиток учнів, виявлення і «вирощування» відкритих талантів, формування підприємницької діяльності.

Спираючись на дані концептуальні положення, визначаємо мета застосування технології ігрових форм навчання - розвиток стійкого пізнавального інтересу в учнів через різноманітні ігрові форми навчання.

Основні принципи організації гри:

Відсутність примусу будь-якої форми при залученні дітей у гру.

Принципи розвитку ігрової динаміки.

Принципи підтримки ігрової атмосфери (підтримка реальних почуттів дітей).

Принципи взаємозв'язку ігрової та неігровий діяльності. Для педагогів важливий перенесення основного сенсу ігрових дій у реальний життєвий досвід дітей.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Місце позакласної виховної роботи та її роль в формуванні особистості школяра
Оскільк проблема збереження і розвитку творчої активності дитини не стала в шкільних програмах основною метою виховання, ми маємо підставу говорити про недосконалість сучасної системи виховання, про ...

Основні функції соціального реабілітолога
Соціальний реабілітолог виконує великий об'єм роботи. Його клієнтами є як учні, так і їх батьки, їх сім'я. Але в цілому він виконує наступні функції: 1. Освітньо-виховна, тобто забезпечення цілеспрям ...