Професійна мотивація

Педагогіка » Професійна мотивація

Сторінка 3

У кінці 80-х років за даними українських соціологів витікало, що «приблизно 1/3 студентів старших курсів не мають стійкого професійного інтересу» [цит. за 9, 65]. Також харківські соціологи, проводячи аналіз даних, одержаних при опиті студентів 30 вузів України, відзначали, що 8,3 % респондентів «вказали, що вони взагалі серйозно не замислювалися при виборі професії (про її суспільну значущість, зміст, заробіток, відповідність своїх здібностей професії та ін.)». Причому в технічних вузах таких студентів було понад усе (11,7%).

Фіксувалося також, що по мірі навчання у вузі кількість тих, хто зберіг націленість на вибрану професію зменшується, і, відповідно, певний відсоток студентів доповнює ту частину молодих людей, яким з початку навчання було байдуже, де і для чого вони дістають вищу освіту. Так при опиті (середина 80-х) білоруських студентів на різних курсах відбувалася зміна показників «до навпаки». На першому курсі половина опитаних указувала як основну мотивацію для вступу до конкретного вузу – бажання одержати хорошу спеціальність, а 18% відзначили, що стали навчатися лише через те, що «так склалися обставини». Проте до п'ятого курсу вже половина респондентів вважала, що вчилася в даному вузі через збіг обставин, і лише 18% сказали, що керувалися бажанням знайти спеціальність.

А.В. Яковенко відзначає також, що достатньо давно соціологи звернули увагу на такий тривожний показник як відсутність належної самооцінки при виборі профілю навчання. Така мотивація як «відповідність спеціальності здібностям і складу характеру» займала зовсім не перші позиції серед інших спонукальних чинників до отримання професійних знань.

Ще в 80-х роках соціологічні дані свідчили, що усвідомлення відповідності своїх здібностей вибраної професії як мотивація до навчання виступило для 60,6% студентів творчих вузів, 54,8% для студентів університетів, 45,4% навчаються в педінститутах. Що ж до студентів технічних і сільськогосподарських вузів, то тут, як відзначали харківські соціологи, – були зафіксовані найнижчі показники (39,0 і 36,2% відповідно). Крім того, виявилося, що достатньою мірою чітко уявляли собі зміст і специфіку майбутньої діяльності тільки 30,1% опитаних, знаннями про якості, якими має володіти фахівець вибраного профілю – 33,8%».

Соціологи були вимушені констатувати, що при виборі спеціальності переважали мотивації, що мають, перш за все, матеріально-статусну спрямованість: «гарна оплата праці», «підвищений попит на цю спеціальність», «перспективи службового просування», «високий престиж професії». І це, не дивлячись на те, що в той період заохочувалися і ідеологічно підтримувалися загальнозначущі критерії при виборі професії. Багато респондентів, таким чином, фактично визнавали, що, або їх вибір був абсолютно випадковий, або зіграла роль інша перш за все кон'юнктурна причина (що лежить зовні змістовних особових мотивацій). У будь-якому випадку, значна частина респондентів приймала рішення без зваженої оцінки внутрішніх схильностей. А, отже, наперед закладалася відчуженість до процесу навчання.

Та все ж слід враховувати, що вищезгадані дослідницькі проекти, регіональні і внутрішньовузівські соціологічні опити здійснювалися в умовах стабільної (стійкої) соціально-економічної ситуації, безкоштовній вищій освіті, поступальному розвитку промислової і наукової сфер, відсутності безробіття, менш контрастному соціальному розшаруванні населення, відносній дешевизні транспортних послуг (що полегшувало так звані освітні міграції), загальної економічності життя і запитів населення.

Необхідно також враховувати наявність в той період жорстких ідеологічних стандартів, які мали бути враховані і респондентами, і дослідниками.

В західній соціології проблематика, пов'язана з оцінкою професійного самовизначення молоді, мотивами отримання вищої освіти також займала значне місце. Так, наприклад, М.Х.Тітма відзначає, що « . дослідження престижу професії має в американській соціології півстолітню традицію і вже в 1947 р. був проведений загальнонаціональний опит для виявлення престижу різних видів праці» .

В рамках американської соціології специфіка формування молодими людьми власних освітніх стратегій, ступеня і особливостей впливу різних чинників на соціальне просування молоді досліджувалася, зокрема, при здійсненні перших лонгитюдних дослідницьких проектів. При їх проведенні оцінювалися освітні переваги випускників шкіл залежно від успішності, рівня самооцінки, соціальних чинників (Дж.Литтл, В.Сьюэлл). Хоча, на наш погляд, витоки фундаментальної концептуальної бази необхідно пов'язувати з розробками П.Сорокина з соціальної мобільності.

Страницы: 1 2 3 4

Цікаве про педагогіку і навчання:

Козацька військова справа. Військово-патріотичне виховання
Беруть участь у роботі пошукових загонів; вивчають життя і діяль ність героя, чиє ім’я носить загін, проводять збори на тему: "Що значить любити Батьківщину", "В дружній сім’ї", & ...

Декоративна діяльність в дитячому садку
Високі виховні можливості різних видів декоративної діяльності прикладного мистецтва закладені в самій їхній основі, що базуються на народній творчості, яка сполучає в собі естетичний початок з проми ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net