Реформування системи вищої освіти в Україні: ризики та перспективи

Педагогіка » Соціальні аспекти реформування системи вищої освіти в Україні » Реформування системи вищої освіти в Україні: ризики та перспективи

Сторінка 2

Зони високої економічно-освітньої активності керівництва РС концентруються зовсім не на Болонському процесі, а на розвитку природничих і інженерних науках і високій технологіях. Лідери Європи розуміють необхідність підвищення конкурентоспроможності своїх держав в порівнянні з США і Японією у галузі створення і використанні надвисоких технологій, опираючись на розвиток нано- і фемтонаук.

Процеси інтеграції системи освіти як Росії, так і України, до Європи сприймаються громадськістю, в тому числі і вченими, і педагогами, далеко не однозначно. Тому однією з головних завдань цього розділу буде спроба розібратися в коренях як одобрення, так і неприязні даних процесів.

Розглянемо головні принципи Болонського процесу та відповідність вищої освіти України його вимогам з огляду на перспективу інтеграції нашої системи в європейський освітній і науковий простір.

Деякими із ключових моментів Болонського процесу є чітка уніфікація студентських документів, що підтверджують рівень та якість засвоєних знань, для співставлення вищої освіти в різних країнах (такі міри повинні забезпечити зайнятість європейських громадян з вищою освітою і міжнародну конкурентоспроможність європейської вищої освіти), а також приведення вищої освіти в різних державах до єдиного стандарту. Це стосується розробки подібних учбових планів, тренінгів, досліджень.

Не оставляет в покое критиков Болонского процесса и тот факт, что унификация образовательных систем может привести к стиранию границ национальных систем образования, что негативно отразится на его уровне и характере, ведь многие университеты Европы известны своими традициями и профессорским составом.

Це твердження з приводу орієнтації всього процесу на створення інтегрованої і уніфікаційної системи вищої освіти всієї Європи, де пересування студентів і наукових працівників буде майже не автоматичним, оскільки всі дипломи будуть однаковими і визнаватимуться у всіх державах є дещо заміфіковане. В дійсності ж з самого початку мова йшла про узгодженість («гармонізацію») лиш другорядних і конкретно структурних аспектів учбового процесу частини закладів, що пропонують студентам довготривалі програми навчання, які можна розділити на дві частини – бакалаврську і магістерську. В Болонській декларації містяться рекомендації стосовно тривалості двух стадій , прийняття нового законодавства для ліквідації перепон для обміну студентами і викладачами, але нічого не говорилося про обов’язкову розробку спільних для всієї Європи учбових програм підготовки спеціалістів однакового профілю.

Відтак приєднання вітчизняної освіти до Болонського процесу вимагає зміни структури навчання. Європейська модель передбачає введення двох його циклів. Перший має тривати не менше трьох років і закінчується отриманням першого академічного ступеня бакалавра. Другий, розрахований не менш ніж на два роки, орієнтований на отримання ступеня магістра.

«Але ж подібна градація вже деякий час існує й у більшості вітчизняних вузів!» - зауважите ви. Так. Але, на жаль, те, що ми спостерігаємо сьогодні у вітчизняних «альма-матер», є не більш ніж формальний поділ на цикли. Передусім, ми стикаємося із проблемою недооцінки такого освітнього рівня, як бакалавр. Якщо на Заході рівень бакалавра є вже достатнім для того, щоб випускник вважався спеціалістом у своїй сфері і мав змогу займати відповідну виробничу позицію, то в Україні це поки що не так. У нас, як правило, кваліфікаційний рівень бакалавра поки що виглядає чимось дивним і екзотичним. На побутовому рівні (і навіть на співбесідах із роботодавцями) його сприймають як незакінчену вищу освіту.

А це, в свою чергу, може призвести до недовіри працедавців в достатньому професіоналізмі (адже самі працедавці в свій час отримали освіту за «старими традиціями») молодих спеціалістів. В результаті зросте кількість безробітних в державі.

Користі від появи бакалаврів не бачать не лише студенти, але й викладачі. «Я не бачу, що цей освітньо-кваліфікаційний рівень набуває якогось суттєвого наукового чи соціального значення, тобто - якщо в тебе є «корочка» бакалавра і ти навіть не спеціаліст, то ти ніхто – твоя освіта незавершена і немає державних стандартів, рекомендацій МОН, які мали б можливість працювати за фахом бакалаврам», - висловлює своє бачення «Болонського процесу» в Україні кандидат соціологічних наук, викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка Сергій Литвинов.

Недостатнє визнання у суспільстві рівня “бакалавр” як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою. Як правило, прийом до вузу ми здійснюємо не на бакалаврат, а на спеціальність.

Проблему з бакалаврами, на думку Фінікова, теж можна владнати. Для цього треба розробити державні вимоги, які покажуть працедавцеві, що людина, яка отримала 3-4-річну бакалаврську освіту – це вже людина з повною, а не частковою вищою освітою. «Треба так сформулювати набір компетенції, які ця людина отримує в кінці навчання, що вони є доволі закінченими і дозволяють їй виконати більшість тих функцій, на які сподівається працедавець. Проблема в незвичності цих бакалаврів і в тому, що професійні компетенції їх не можуть бути до кінця повторенням профілю колишнього інженера». Як наслідок, намагаючись формально наблизити нашу систему до європейських вимог, вітчизняні інституції тільки заплутали систему освітньо-кваліфікаційних рівнів. Бо ж ні змістовна частина, ні навчальні плани вузів так і не зазнали конкретних змін. При цьому вимоги до рівня спеціаліста залишились такими самими, а рівні бакалавра і магістра не отримали якогось нового змістовного наповнення. Як результат - ми маємо або урізані, або дещо розширені програми спеціалістів.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Цікаве про педагогіку і навчання:

Вплив плавання на хворих дітей
Водне середовище викликає в організмі людей, що займаються плаванням, численні зміни, які визначаються фізичними, хімічними та біологічними властивостями. Плавання найбільш успішно виправляє поставу ...

Розвиток інноваційної поведінки педагога
На сучасному рівні розвитку цивілізації особливу роль відіграє інноваційний потенціал суспільства, що потребує людей, здатних системно й конструктивно мислити, швидко знаходити потрібну інформацію, п ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net