Реформування системи вищої освіти в Україні: ризики та перспективи

Педагогіка » Соціальні аспекти реформування системи вищої освіти в Україні » Реформування системи вищої освіти в Україні: ризики та перспективи

Сторінка 3

Крім того, дуже складна, з точки зору практичної реалізації, вимога є забезпечення адекватної кваліфікації бакалавра. Справа в тому, шо спеціалісти впевнені: що при чотирьохрічному навчанні надати достатні можливості для профільної й практичної підготовки бакалаврів нелегко. Болонський процес передбачає впровадження трьохрічної навчальної програми на етапі бакалаврату, що ще більше ускладнює задачу надбання високо рівня фундаментальної і профільної освіти і достатньої для присвоєння кваліфікації компетентності. Тому можна припустити, що більшість країн оберуть чотирьохрічну програму навчання бакалавра, як це зробили в Великобританії і Росії .

Студенти Росії також неоднозначно сприймають Болонський процес. 16 листопада 2006 року відбулась всеросійська студентська конференція з проблем участі в Болонському процесі. На ній були представлені результати соціологічного дослідження , під час якого опитано 453 студента з 11 вузів. Російські засоби масової інформації представили лише деякі результати і висновки соціологів: 57 % опитаних хотіли би вчитися 5 років, як передбачає стара система освіти, 36% - 6 років і отримати ступінь магістра і лише 3% хотіли би завершити свою освіту, отримавши ступінь бакалавра.

Звичайно у двухрівневії системи є свої переваги. Дуже часто а процесі навчання студент розуміє, що вибір майбутньої професії був зроблений не вірно, і що йому б хотілося змінити профорієнтацію. Болонська система надає таку можливість, і студент може вступити до магістратури в інший вуз і на іншу спеціальність, що за умови старої системи освіти було практично не можливо.

Положення Болонської декларації регламентують суттєві зміни і в науковому просторі України. Хоча тут картина виглядає дещо більш прийнятною для європейських стандартів. Сьогодні в нашій державі присуджуються два наукових ступені – кандидата і доктора наук. За європейськими канонами, визначеними у Болоньї, в єдиному освітньому просторі має діяти тільки один науковий ступінь – доктор філософії у конкретній галузі знань. Саме така система є традиційною для західних університетів.

Болонський процес не визнає другої докторської степені. Вища учбова ступінь, що пропонується в рамках цього процесу, це – Doctor of Philosophy (PhD), який є аналогом українського і російського кандидата наук.

Наша система академічних ступенів доволі міцно укріпилась, не дивлячись на те, що вона не сприяє, а навпаки, гальмує розвиток науки: аспіранти три або п’ять років пишуть кандидатську, потім десять років докторську дисертацію, тема якої в умовах бурхливого научно-технічного розвитку в світі до моменту захисту втратить свою актуальність, безнадійно застаріє і ніяким чином не дасть стимулу до розвитку науки в країні.

На думку фахівців, європейській підхід з одним науковим ступенем є більш демократичним, оскільки він не виокремлює особливих статусів серед науковців (крім посадових, які є більш-менш об’єктивними). Тобто усі науковці є колегами, відсутня ієрархія статусів, студенти до всіх звертаються шанобливо: «Пане професоре…».

В Україні ж такий демократизм, ймовірно, викличе супротив. Це станеться передусім з боку докторів наук, які докладали справді величезних зусиль, аби отримати цей додатковий статус. Зрештою, не останню роль нині відіграє й матеріальний фактор. Адже не секрет, що доктори наук у нашій державі мають менше педагогічне навантаження, більшу заробітну плату, пенсію і т. ін. Невідомо, наскільки сильно подіють на них доводи аналітиків, що перехід до системи з одним науковим ступенем в Україні може підвищити сам статус наукового працівника, зробити його більш цілісним, самодостатнім.

Хоча в Америці, наприклад, доктори наук мають, як правило, посадову диференціацію: в залежності від особистих заслуг перед кафедрою і часу викладання на кафедрі вони отримують посаду Assistant Professor, Associate Professor, або full Professor, і при цьому не потребують якихось додаткових кваліфікаційних робіт.

Подібну до української систему ранжування вищих наукових ступенів сьогодні мають також і деякі європейські країни. Зокрема, це Польща, де існують «хабілітовані» доктори – doctor habilitus, що відповідає нашому ступеню доктора наук, та «нехабілітовані» – щось подібне до нашого ступеня кандидата.

Наприклад, німецьке наукове товариство з великим сумнівом відноситься до перспективи втратити Doctor habilitus – степінь повного доктора наук, аналогом нашого доктора наук. А бельгійці не бажають розтаватися з Grand Doctor of Philosophy.

Після підписання Болонської конвенції всі кандидати автоматично стануть, по європейським вимірам, докторами наук, і це «зрівнювання», вважають критики реформи, може призвести до розколу в науковому товаристві, тому що в один ряд будуть поставлені корифеї науки і новачки. Особливо якщо взяти до уваги рівень нинішніх кандидатів дисертацій, що написані з допомогою Інтернету за декілька місяців. Щодо думки противників конвенції, це спричинить відсутність стимулу до розвитку, зниження наукового рівня , а затим і деградацію держави.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Цікаве про педагогіку і навчання:

Електронні прилади для нечуючих
Всі сучасні електронні пристрої для нечуючих можна умовно розділити на декілька груп. До першої відносяться слухові апарати та системи колективного (аудиторного) користування. Вони підсилюють та пере ...

Розвиток творчої індивідуальності у колективі
На початковій стадії згуртування колективу емоційно – психологічні відносини займають головне місце. Кожен учені у цей час прагне знайти серед однокласників товаришів, друзів, компанію, яка б його пр ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net