Реформування системи вищої освіти в Україні: ризики та перспективи

Педагогіка » Соціальні аспекти реформування системи вищої освіти в Україні » Реформування системи вищої освіти в Україні: ризики та перспективи

Сторінка 3

Крім того, дуже складна, з точки зору практичної реалізації, вимога є забезпечення адекватної кваліфікації бакалавра. Справа в тому, шо спеціалісти впевнені: що при чотирьохрічному навчанні надати достатні можливості для профільної й практичної підготовки бакалаврів нелегко. Болонський процес передбачає впровадження трьохрічної навчальної програми на етапі бакалаврату, що ще більше ускладнює задачу надбання високо рівня фундаментальної і профільної освіти і достатньої для присвоєння кваліфікації компетентності. Тому можна припустити, що більшість країн оберуть чотирьохрічну програму навчання бакалавра, як це зробили в Великобританії і Росії .

Студенти Росії також неоднозначно сприймають Болонський процес. 16 листопада 2006 року відбулась всеросійська студентська конференція з проблем участі в Болонському процесі. На ній були представлені результати соціологічного дослідження , під час якого опитано 453 студента з 11 вузів. Російські засоби масової інформації представили лише деякі результати і висновки соціологів: 57 % опитаних хотіли би вчитися 5 років, як передбачає стара система освіти, 36% - 6 років і отримати ступінь магістра і лише 3% хотіли би завершити свою освіту, отримавши ступінь бакалавра.

Звичайно у двухрівневії системи є свої переваги. Дуже часто а процесі навчання студент розуміє, що вибір майбутньої професії був зроблений не вірно, і що йому б хотілося змінити профорієнтацію. Болонська система надає таку можливість, і студент може вступити до магістратури в інший вуз і на іншу спеціальність, що за умови старої системи освіти було практично не можливо.

Положення Болонської декларації регламентують суттєві зміни і в науковому просторі України. Хоча тут картина виглядає дещо більш прийнятною для європейських стандартів. Сьогодні в нашій державі присуджуються два наукових ступені – кандидата і доктора наук. За європейськими канонами, визначеними у Болоньї, в єдиному освітньому просторі має діяти тільки один науковий ступінь – доктор філософії у конкретній галузі знань. Саме така система є традиційною для західних університетів.

Болонський процес не визнає другої докторської степені. Вища учбова ступінь, що пропонується в рамках цього процесу, це – Doctor of Philosophy (PhD), який є аналогом українського і російського кандидата наук.

Наша система академічних ступенів доволі міцно укріпилась, не дивлячись на те, що вона не сприяє, а навпаки, гальмує розвиток науки: аспіранти три або п’ять років пишуть кандидатську, потім десять років докторську дисертацію, тема якої в умовах бурхливого научно-технічного розвитку в світі до моменту захисту втратить свою актуальність, безнадійно застаріє і ніяким чином не дасть стимулу до розвитку науки в країні.

На думку фахівців, європейській підхід з одним науковим ступенем є більш демократичним, оскільки він не виокремлює особливих статусів серед науковців (крім посадових, які є більш-менш об’єктивними). Тобто усі науковці є колегами, відсутня ієрархія статусів, студенти до всіх звертаються шанобливо: «Пане професоре…».

В Україні ж такий демократизм, ймовірно, викличе супротив. Це станеться передусім з боку докторів наук, які докладали справді величезних зусиль, аби отримати цей додатковий статус. Зрештою, не останню роль нині відіграє й матеріальний фактор. Адже не секрет, що доктори наук у нашій державі мають менше педагогічне навантаження, більшу заробітну плату, пенсію і т. ін. Невідомо, наскільки сильно подіють на них доводи аналітиків, що перехід до системи з одним науковим ступенем в Україні може підвищити сам статус наукового працівника, зробити його більш цілісним, самодостатнім.

Хоча в Америці, наприклад, доктори наук мають, як правило, посадову диференціацію: в залежності від особистих заслуг перед кафедрою і часу викладання на кафедрі вони отримують посаду Assistant Professor, Associate Professor, або full Professor, і при цьому не потребують якихось додаткових кваліфікаційних робіт.

Подібну до української систему ранжування вищих наукових ступенів сьогодні мають також і деякі європейські країни. Зокрема, це Польща, де існують «хабілітовані» доктори – doctor habilitus, що відповідає нашому ступеню доктора наук, та «нехабілітовані» – щось подібне до нашого ступеня кандидата.

Наприклад, німецьке наукове товариство з великим сумнівом відноситься до перспективи втратити Doctor habilitus – степінь повного доктора наук, аналогом нашого доктора наук. А бельгійці не бажають розтаватися з Grand Doctor of Philosophy.

Після підписання Болонської конвенції всі кандидати автоматично стануть, по європейським вимірам, докторами наук, і це «зрівнювання», вважають критики реформи, може призвести до розколу в науковому товаристві, тому що в один ряд будуть поставлені корифеї науки і новачки. Особливо якщо взяти до уваги рівень нинішніх кандидатів дисертацій, що написані з допомогою Інтернету за декілька місяців. Щодо думки противників конвенції, це спричинить відсутність стимулу до розвитку, зниження наукового рівня , а затим і деградацію держави.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Цікаве про педагогіку і навчання:

Інтерактивні методи навчання на уроках математики
Мій досвід роботи свідчить про те, що однією з ефективних форм навчання є інтерактивне. Це форма організації пізнавальної діяльності, що має конкретну, передбачену мету - створити комфортні умови нав ...

Створення колективу дитячого оркестру
Однією з провідних форм колективної діяльності на уроках музики є гра в оркестрі. Оркестр зближує дитячий колектив, підвищує відповідальність кожного учня за правильне виконання кожної партії, допома ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net