Один з істотних недоліків вправ, що пропонуються учням, полягає в тім, що вони або занадто одноманітні і зводяться з уроку в урок до повторюваної формули: «Прочитай, переведи і вивчи слова» або, навпаки, занадто різноманітні — у кожному класі з'являються нові вправи, а старі віддаються забуттю. Успішне навчання іноземній мові може бути досягнуто тільки в тому випадку, якщо в кожному класі будуть використані всі зазначені вище типи вправ. Виключення можуть скласти тільки механічні, аспектні і хорові вправи, у яких уже немає потреби в старших класах. Що стосується пологів і видів вправ, то вони повинні розподілятися по класах у залежності від їхніх труднощів. Труднощі вправи залежать, як уже вказувалося, від роду і виду вправи, від матеріалу, що вимагає ся засвоїти, і від тих розумових і мнемічних процесів, з якими сполучене виконання даної вправи.
Для кожного класу потрібно визначити ведучий рід вправ, що може бути представлений різними видами і доповнений іншими родами, але не основними для даного класу. Такий розподіл вправ дозволить установити необхідну наступність і полегшить роботу учнів.
Представляється, що існуючий рід вправ було б доцільно розподілити по класах приблизно в такий спосіб:
V клас: уподібнення (основний рід), перетворення, розширення, розрізнення (додаткові) ;
VI клас: уподібнення і перетворення (основний рід), розширення і розрізнення (додаткові) ;
VII клас: розширення (основний рід), перетворення, скорочення й об'єднання (додаткові) ;
VIII клас: розширення (основний рід), перетворення і скорочення (додаткові) ;
IX клас: розширення (основний рід), перетворення, скорочення й об'єднання (додаткові) ;
X клас : Усі види вправ. Запропонована схема розподілу родів вправ указує тільки на загальний напрямок роботи. Автор не припускає, що в тім або іншому класі не можуть бути використані види вправ, що відносяться до порекомендованого роду вправ для даного класу, якщо вони відповідають принципам посилання і доступу.
Співвідношення нового і старого матеріалу має виняткове важливе значення для його засвоєння і тісно зв'язано з проблемою повторення і міцності оволодіння знаннями, уміннями і навичками.
На кожному уроці вправи, що містять уже раніше пройдений матеріал, повинні в кілька разів перевищувати ті, котрі містять новий матеріал. Новий матеріал завжди повинний ґрунтуватися на старому, щораз його варто пропонувати в новій формі за допомогою іншої вправи, щоб не втратити принадності новизни. Однієї з найбільших лих школи (та й вузу) є те, що досліджуваний матеріал міцно не засвоюється, і тому приходиться проводити спеціальні уроки повторення пройденого. Прав був К.Д. Ушинский, що писав: «Повторення з метою запам'ятати забуте показує вже недолік навчання і взагалі погане викладання в школі». Очевидно, уже давно назріло питання про перегляд розподілу матеріалу по класах. Здавалося б, що, наприклад, лексичний матеріал (1500 слів за весь курс навчання в середній школі) дуже невеликий. Якщо цей словник розділити на всю кількість годин, відведена на вивчення іноземної мови в школі, то на кожний урок прийдеться менш трьох нових слів. Якщо далі зіставити це число з тим, що можуть запам'ятати учні інтенсивних курсів за одне заняття — 200 (правда, вони знаходяться в зовсім інших умовах), то все-таки стане ясно, що справа не в кількості матеріалу, а в недоцільності використовуваних методичних прийомів, у недостатньо продуманій системі вправ. Адже майже усі вузи скаржаться на те, що навіть цей більш ніж скромний мінімум слів (1500) учні засвоюють усього на 50%. Часто приходиться зіштовхуватися з тим, що в учнів іде дуже багато часу на виконання вправ не тому, що вони важкі і містять багато нового матеріалу, а тому, що пройдений матеріал погано засвоєний, забутий, і старий матеріал знову сприймається як новий. Вчитель у свій час програму виконав, але знань, умінь і навичок учень не придбав.
Запам'ятовування матеріалу і придбання необхідних умінь і навичок користування їм зв'язано і з кількістю пропонованих учнем вправ. Це питання ще зовсім не піддавався експериментальній перевірці в школі і залежить у більшому ступені від того, наскільки учень опанував раніше засвоєним матеріалом.
Цікаве про педагогіку і навчання:
Роль сім’ї в розвитку мовлення дітей раннього віку
Мабуть, кожну родину, де росте малюк, непокоїть питання: як забезпечити повноцінний розвиток дитини в дошкільному віці в цілому та мовленнєвий розвиток зокрема. Мовленнєве виховання дитини починаєтьс ...
Поняття "музичні здібності"
Музичні здібності – індивідуальні психологічні властивості людини, що зумовлюють сприйняття, виконання, написання музики, здатність до навчання в галузі музики. В тій чи іншій мірі музичні здібності ...