Аналіз дефініції міжособистісні стосунки. Особливості, види прояву у дошкільників

Педагогіка » Розвиток міжособистісних стосунків у дітей старшого дошкільного віку у процесі ігрової діяльності » Аналіз дефініції міжособистісні стосунки. Особливості, види прояву у дошкільників

Сторінка 1

Найбільш поширеним підходом до розуміння міжособистісних відносин дошкільнят є соціометричний. Міжособистісні відносини розглядаються при цьому як виборчі уподобання дітей у групі однолітків. У численних дослідженнях (Я. Л. Коломінскій, Т. А. Рєпіна, В. Р. Кисловський, А. В. Крівчук, В. С. Мухіна та інші) було показано, що протягом дошкільного віку (від 3 до 7 років) стрімко збільшується структурованість дитячого колективу - одні діти стають все більш популярними для більшості в групі, інші дедалі міцніше займають положення знедолених людей. Зміст і обґрунтування виборів, які роблять діти, змінюється від зовнішніх якостей до особистісних характеристик. Було встановлено також, що емоційне самопочуття дітей і загальне ставлення до дитячого саду багато в чому залежать від характеру відносин дитини з однолітками.

Основним предметом цих досліджень була група дітей, але не особистість окремої дитини. Міжособистісні відносини розглядалися і оцінювалися в основному кількісно (за кількістю виборів, їх стійкості та обгрунтованості). Одноліток виступав як предмет емоційної, усвідомленої або ділової оцінки (Т. А. Рєпіна). Суб'єктивний образ іншої людини, уявлення дитини про однолітків, якісні особливості інших людей залишалися за рамками даних досліджень.

Цю прогалину було частково заповнено у дослідженнях соціокогнітівного напрямку, де міжособистісні відносини трактувалися як розуміння якостей інших людей і здатність інтерпретувати і вирішувати конфліктні ситуації. У дослідженнях, виконаних на дітей дошкільного віку (Р. А. Максимова, Г. А. Золотнякова, В. М. Сенченко та ін), з'ясовувалися вікові особливості сприйняття дошкільниками інших людей, розуміння емоційного стану людини, способи вирішення проблемних ситуацій та інше. Головним предметом цих досліджень було сприйняття, розуміння і пізнання дитиною інших людей і відносин між ними, яке знайшло відображення в терміні «соціальний інтелект». Ставлення до іншого набувало явну когнітівістську орієнтацію: інша людина розглядалася як предмет пізнання. Характерно, що ці дослідження проводилися в лабораторних умовах поза реального контексту спілкування і відносин дітей. Аналізувалось переважно сприйняття дитиною зображень інших людей або конфліктних ситуацій, а не реальне, практично-дійове ставлення до них.

Значна кількість експериментальних досліджень була присвячена реальним контактам дітей та їх впливу на становлення дитячих відносин. Серед цих досліджень можна виділити два основних теоретичних підходи:

Концепція діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин (А. В. Петровський);

Концепція генезису спілкування, де взаємини дітей розглядалися як продукт діяльності спілкування (М. І. Лісіна).

У теорії діяльнісного опосередкування головним предметом розгляду є група, колектив. Спільна діяльність при цьому є системоутворюючою ознакою колективу. Група здійснює свою мету через конкретний предмет діяльності і тим самим змінює себе, свою структуру і систему міжособистісних відносин. Характер і спрямування цих змін залежать від змісту діяльності і цінностей, прийнятих групою. Спільна діяльність з точки зору цього підходу визначає міжособистісні відносини, оскільки вона породжує їх, впливає на їх утримання та опосередковує входження дитини в спільність. Саме в спільній діяльності і в спілкуванні міжособистісні відносини реалізуються і перетворюються.

Тут слід підкреслити, що вивчення міжособистісних відносин дітей у більшості досліджень (особливо зарубіжних) зводиться до дослідження особливостей їх спілкування і взаємодії. Поняття «спілкування» і «ставлення», як правило, не розлучаються, а самі терміни вживаються синонімічно.

Страницы: 1 2 3

Цікаве про педагогіку і навчання:

Формування навичок розповіді
Розповідь — зв'язний, послідовний, логічний виклад певних подій, що розгортаються у часі. Структура розповіді вимагає чіткої наступності, не допускає перестановки в часі (початок події, її розвиток і ...

Теоретичні основи системи роботи вчителя фізики з активізації пізнавальної діяльності учнів
Будь-яка діяльність людини має певну мету. Головна мета роботи вчителя з активізації пізнавальної діяльності – розвиток творчих здібностей учнів. Досягнення цієї мети дозволяє розв’язати багато задач ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net