Етапи розвитку спортивного руху нечуючих України

Завдяки незламному духу нечуючих, їх наполегливості, завдяки терплячим педагогам слабочуючі або глухі досягають значних успіхів в творчій діяльності, зокрема в спорті.

До революції 1917 року в Україні існувало шість шкіл для глухонімих дітей. Відомостей про те, як в цих школах проводилось фізкультурне виховання дітей, на жаль, немає.

На початку двадцятого сторіччя, як відомо, була в пошані класична боротьба. Серед відомих борців, таких, як Іван Піддубний, Іван Заїкін з'являється глухонімий борець Степан Колтун (Ковтун), який небезуспішно виступає на аренах цирків.

В 1922 – 1927 роках в Україні глухонімі починають об'єднуватися у свої організації, в першу чергу у великих містах – Харкові, Києві, Одесі. Відкриваються клуби глухонімих, де поряд з іншими гуртками організовуються фізкультурні гуртки з різних видів спорту: гімнастики, футболу, шахів, шашок.

Перша спроба проведення всеукраїнських змагань була здійснена в 1927 році в змаганнях з легкої атлетики.

В 1931 році було прийнято рішення про проведення Всеукраїнської спартакіади глухонімих на честь Всесоюзної спартакіади 1932 року.

Після війни, з 1946 року, починає налагоджуватись фізкультурно-спортивний рух серед глухонімих України.

В 1951 році Комітет у справах фізкультури та спорту при Раді Міністрів УРСР надав практичну допомогу УТОГ в організації колективів фізкультури.

Багато глухих спортсменів досягають високих результатів у спортивних змаганнях. Наприклад, велогонщик Ісаак Гільберг (Київ), неодноразово був чемпіоном і призером УРСР з велосипедного спорту.

Період VIIІ Всесвітніми літніми іграми 1957 р. в Іваново відбулись Всесоюзні змагання з легкої атлетики і волейболу. На цих змаганнях успішно виступали легкоатлети Фаїна Антонова, Микола Здот, Анатолій Симоненко, які й були включені в збірну команду СРСР. Виступаючи на VIII Всесвітніх іграх глухих 1957 року в Мілані (Італія), вони завоювали загалом шість золотих та одну бронзову медалі.

Футбольна команда УРСР п'ять років поспіль (1960 – 1964 рр.) утримувала звання чемпіона СРСР серед глухих.

В 1974 році відбулася третя спартакіада, до того ж із ігрових видів спорту змагання проводились: з баскетболу – в 2-х групах, волейболу – в 3-х групах, футболу – у 4-х групах. За період 1971 – 1975 рр. українські спортсмени на всесоюзних першостях 19 разів були першими в різних видах спорту, а легкоатлети України були недосяжними для інших команд. Було підготовлено одного майстра спорту міжнародного класу, 4 майстри спорту, 46 кандидатів в майстри, 330 першорозрядників, 6980 розрядників масових розрядів.

У 1977 році проведено IV спартакіаду. Але за 1981 – 1985 роки спортсмени України, на жаль, здали свої позиції на всесоюзних змаганнях у футболі, легкій атлетиці, волейболі (чоловіки), баскетболі.

Після проголошення незалежності України в 1992 році створюється юридично незалежна спортивна федерація глухих України (СФГУ), яка через національний комітет спорту інвалідів України (НКСІУ) підпорядкована Міністерству в справах молоді та Спорту України.

Створюється “інваспорт” - державна організація зі спорту інвалідів, яка проводить тренувальну роботу та змагання серед інвалідів різних нозологій.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Питання тривожності в соціально-педагогічній та психологічній літературі
Тривога - це смутний, неприємний емоційний стан, що характеризується очікуванням несприятливого розвитку подій, наявністю поганих передчуттів, страху, напруги і хвилювання. Тривога відрізняється від ...

Місце та значення творчих завдань для розвитку творчої дослідницької діяльності
Потреби швидкого оновлення освітньої діяльності країни, зростання інформатизації суспільства, необхідність використання передових наукомістких технологій висувають перед школою ряд завдань, серед яки ...