Cоціологічний аналіз вищої освіти: трансформація її соціальних цілей та завдань

Педагогіка » Соціологічний аналіз вищої освіти » Cоціологічний аналіз вищої освіти: трансформація її соціальних цілей та завдань

Сторінка 3

навчальний процес. Крім того, університети перебувають на більшому віддаленні від реальної практики виробництва та інших сфер суспільного життя. Нові провайдери освіти мають набагато більші можливості оперативного маневрування термінами навчання і навчальними програмами, вони інтегровані в реальні професійні практики, мають можливість здійснювати навчання безпосередньо на робочих місцях, на найсучаснішому обладнані і т.д. Соціологічне осмислення вищої освіти має зосередитися також і на цій проблемі, разом з вищими навчальними закладами шукати ефективні моделі опанування утилітарною прагматикою знання у навчальному процесі.

І, нарешті, “суспільство знань” надзвичайно сильно актуалізує дослідницьку прагматику знання. Лише ті країни виживатимуть у жорсткій конкуренції на глобальних ринках, які вироблятимуть більші обсяги наукового знання, знання, яке конвертується у нові високі технології, на яке спирається шостий технологічний уклад. І більш конкурентоздатними будуть ті країни, вища школа яких випускатиме достатню кількість фахівців, здатних оперувати науковим знанням, здатних його виробляти і креативно застосовувати. Якщо наукове знання – перша передумова конкурентоспроможності країни, то країна потребує достатньої кількості продуктивних науковців. Є два джерела поповнення корпусу науковців: запрошення із інших країн і підготовка у вищій школі.

Мабуть, найважливіша і найвідповідальніша функція вищої школи в країнах, які претендують на гідне місце у “суспільстві знань” - підготовка кадрів для наукових досліджень. Далеко не всі вищі навчальні заклади спроможні вирішувати це завдання. Це здатні робити тільки ті університети, які мають серйозні наукові школи, ведуть наукові дослідження на світовому рівні. Тому побоювання щодо швидкої та неминучої загибелі університетів є, на наш погляд, необґрунтованими. Людство ще не винайшло кращої інституції для підготовки науковців, ніж класичний університети. Вони мають принципову перевагу, яка забезпечує ексклюзивну можливість реалізації креативної моделі навчання. Такі університети, крім навчання ведуть дослідження, а університетські професори є не тільки викладачами, але й науковцями, які здійснюють творчий науковий пошук відповідно майже до всіх критеріїв креативної поведінки – діяльність в унікальних когнітивних і практичних ситуаціях, відсутність готових рішень і методик, відхилення від епістемологічних норм, цінність “божевільних ідей” тощо. Такого інституціоналізованого досвіду систематичної креативної поведінки не мають нові провайдери навчання і взагалі навчальні заклади, які не займаються наукою. “Суспільство знань”, таким чином, не просто повертає нас до поєднання наукових досліджень і викладання, але змушує йти далі – будувати навчальний процес за канонами наукового дослідження.

Для успішного виконання цієї місії університетам необхідно провести ретельний критичний аудит своїх навчальних практик, чітко і відверто визначити принципові (конструктивні недоліки) і намітити шляхи і напрямки трансформування навчального процесу відповідно до нових проблем, обставин і можливостей. Стратегічний напрям перебудови традиційної університетської парадигми - це відпрацювання викладацьких моделей, які навчають студентів самостійно здобувати необхідні знання, розвивають їх вищі креативні якості та здібності.

Зрозуміло, що це потребує пильної уваги соціологів і пошуку відповідних методик дослідження цих складних процесів. Важливим викликом для університетів, навчальний процес яких традиційно був орієнтований на локальні та національні проблеми, стає необхідність враховувати особливості та тенденції глобального простору майбутньої професійної та соціальної активності випускників. Інтернаціоналізація студентської аудиторії та викладацького складу потребує розв’язання низки проблем, які не можуть не цікавити соціологію вищої освіти. Це інтернаціоналізація навчальних програм, наповнення їх міжнародними дисциплінами, введення програм, які охоплюють специфіку не тільки країни навчання, але й інших країн і регіонів, проблематику глобального розвитку, програм, розрахованих на іноземних студентів тощо. В той же час університети працюють не тільки на потреби виробництва і ринків праці. Їх важливою місією було й залишається забезпечення національно-культурної ідентифікації, розробка, збереження й індоктринація національно-культурних кодів. Виникає питання – як бути з функцією національно-культурної ідентифікації, коли університети перетворюються на елементи глобального (інтернаціоналізованого) освітнього простору? Як вводити студентів у сучасний глобальний і мультикультуральний світ і, водночас, допомагати їм зберігати та розвивати власну національно-культурну ідентичність? Очевидно, що цей аспект функціонування вищої школи також потребує глибоких спеціальних соціологічних досліджень.

Страницы: 1 2 3 4 5

Цікаве про педагогіку і навчання:

Опис ключових процесів ВНЗ на основі спеціальних показників
Другий підхід полягає в описі процесу через систему спеціальних показників, що характеризують його. У даному випадку оцінювання проводиться за перерахованими у таблиці 3 показниками кожного з десяти ...

Система управління знаннями
Третій рівень ієрархії інформаційної системи – система управління знаннями орієнтована на розвиток наукової діяльності ВНЗ. Ця система має забезпечити генерацію нових знань. ЇЇ основне спрямування на ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net