Cоціологічний аналіз вищої освіти: трансформація її соціальних цілей та завдань

Педагогіка » Соціологічний аналіз вищої освіти » Cоціологічний аналіз вищої освіти: трансформація її соціальних цілей та завдань

Сторінка 4

На відміну від ранніх університетів, сучасні університети й інші вищі навчальні заклади є високо бюрократизованими інституціями, в яких зміст і форми навчання детерміновані традиціями, нормами, потенціалом і уподобаннями викладацького складу. Масовізація та комерціалізація вищої освіти спонукають до перегляду цієї моделі і сприйняття студентів як споживачів на ринку освітніх послуг.

Але проблема є набагато глибшою. Справа у тому, що нова студентська аудиторія має усвідомлені різноманітні освітні потреби і інтереси, своє розуміння перспектив працевлаштування і вимагає задоволення цих потреб і інтересів. Університети змушені шукати можливості адаптування навчальних програм до потреб і побажань студентів, шукати збалансовані компроміси між запитами студентів і навчальними ресурсами університету. Соціологам необхідно досліджувати нові моделі взаємодії викладачів і студентів, можливі шляхи її організації на засадах їх демократичного спілкування, перетворення студентів на так званих “академічних громадян”, які мають чітко окреслений широкий обсяг реальних академічних прав і свобод, можливості реальної участі у визначенні форм, змісту і методів навчання, мають голос в обговорення проблем викладання. Ця проблема досить гостро стоїть перед українською вищою освітою, яка досить обережно ставиться до поширення і посилення студентського самоврядування.

Сучасна вища освіта має ще одну нагальну проблему – необхідність радикальної зміни функцій викладача.

Наш час ознаменований стрімким поширенням інформаційно-комп’ютерних технологій, які суттєво змінюють традиційні ролі та функції викладачів. Замість того, щоб надавати студентам інформацію у готовому вигляді, викладач мусить вчити самостійно здобувати цю інформацію, вільно орієнтуватися в інформаційних потоках. Вища освіта відмовляється від традиційної “трансмісійної” моделі навчання, від заповнення свідомості студентів готовими професійними знаннями, які, однак, не є універсальними, не підходять до конкретних ситуацій постіндустріальної практики і не встигають за її змінами і трансформаціями. Генерації викладачів формувалися саме у цій педагогічній парадигмі, і всі заклики відійти від неї протягом тривалого часу вперто ігноруються. Академічне товариство не знає, як використовувати нові (ІКТ) засоби для чогось іншого, ніж для того, що навчальні технології завжди робили – для передачі готового академічного знання студентам. Завдання соціології вищої освіти - вивчати цю ситуацію, визначати наявні складнощі і перепони, з якими стикаються викладачі під час опанування нових функціональних обов’язків і нових викладацьких технологій.

Безумовно, соціологія не може проходити повз проблематику університетської автономії, академічних прав і свобод. Університети завжди прагнули автономії від держави, церкви і політиків. Але у наш час виникає ще один її вимір. Становлення “економіки, що ґрунтується на знаннях” призвело до того, що бізнес, приватний сектор стає активним замовником і споживачем наукових розробок, та відповідних кадрів, наполягає на необхідних йому наукових і навчальних програмах, все більше претендує на участь в управлінні університетським життям. Все це спонукає університети до пошуку і відпрацювання нових форматів своєї діяльності і змушує розглядати автономію не тільки як важливий культурний символ університетської ідентичності, але й як інструмент практичного вирішення різноманітних завдань адаптації до нових реалій і подальшого розвитку.

Університетська автономія не є об’єктивно заданим, готовим універсальним форматом, який треба лише очистити від нашарувань, неточностей, максимально прояснити його смисл, параметри і вимоги та закріпити все це законодавчо. Справа набагато складніше, бо у кожному конкретному випадку, в ту чи іншу епоху, на тій чи іншій території характер і рівень, повнота університетської автономії завжди є результат боротьби, змагання університетів і влади, підсумок переговорів політиків і інтелектуалів, державних структур і академічних кіл, результат публічного дискурсу, що втілюється у відповідному соціальному конструкті, в особливій ментальній схемі, за допомогою якої люди сприймають соціальні реалії і будують свою поведінку.

Спостереження і деякі емпіричні дані свідчать про те, що в українському суспільстві ( в тому числі й в університетських колах) працює декілька спрощених і збіднених соціальних конструктів університетської автономії, які побудовані або на презумпції моральної та інтелектуальної непогрішимості університетів, або, навпаки, на презумпції їх корумпованості та безвідповідальності.

Однак, якщо помістити проблему соціального конструювання університетської автономії у поле соціологічної рефлексії, то відразу виявляється обмеженість таких тлумачень і стає очевидним, що ця проблема кореспондує зі специфікою всіх внутрішніх і зовнішніх контекстів вищої освіти, всього її соціокультурного поля.

Страницы: 1 2 3 4 5

Цікаве про педагогіку і навчання:

Форми і методи пропаганди логопедичних знань з батьками дітей з порушеннями мовлення
До середини ХХ століття сформувалися сталі форми роботи дитячого садка з родиною, що в дошкільній педагогіці прийнято вважати традиційними. До таких форм можна віднести педагогічну просвіту батьків. ...

Педагогічне керівництво розумовим розвитком дитини
Педагог не тільки вчитель, а й вихователь, що здійснює розумове виховання дитини. Ще в 1974 році в газеті «Правда» в своїй статті «Всемогутня радість пізнання» Василь Олександрович Сухомлинський стве ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net