Нова парадигма освіти, її основні витоки

Педагогіка » Соціологічний аналіз вищої освіти » Нова парадигма освіти, її основні витоки

Сторінка 4

Віддамо належне стурбованості вчених станом сучасного філософського осмислення проблем національної системи освіти. Саме нею можна пояснити певне перебільшення стосовно самого існування філософії освіти, тим більш, що в тій же цитованій вище роботі вони досить глибоко й детально аналізують її зміст і завдання, її досягнення і невирішених питань. І одним з найбільш важливих положень дослідників уявляється їхнє твердження, що «більшість проблем філософії освіти виходить на гносеологію, аксіологію, етику, естетику і т.п. Але це уже проблем системності філософських і педагогічних наук, збіг, узгодження загально соціологічних проблем освіти й виховання з педагогічною діяльністю з формування всебічно розвинутої особистості».

Необхідність успішного розв’язання цієї проблеми відкриває перед нами ще одну можливість використання синергетичних закономірностей. Йдеться про ефект правильної системної взаємодії педагога і студентів, максимального їх включення у всі компоненти професійної діяльності викладача: у наукові дослідження, методичні пошуки і розробки та їх апробацію тощо. Така їх спільна діяльність сприятиме й природному здійсненню виховних процесів без необхідності вигадування штучних заходів типу культпоходів, відвідування театрів і музеїв. При цьому істотно посилюється виховний вплив на студентів самої особистості викладача як одного з найпотужніших чинників.

1.

Сучасна вища освіта як базова соціокультурна інституція “суспільства знань” потребує глибокої соціологічної рефлексії, соціологічного вивчення її інституціональної і функціональної трансформації, без чого важко створювати єфективні моделі функціонування вищих навчальних закладів у сучасному світі.

2.

Аналіз наукових публікацій з педагогіки вищої школи і результати власних досліджень автора у сфері філософії освіти, логіки і методології людської діяльності взагалі та методології освітньої діяльності, зокрема, а також тривалий, понад сорокарічний досвід практичної педагогічної роботи у вищій школі і дають вагомі підстави дійти таких принципових висновків.

По-перше, криза світової освітньої системи зумовлена, з одного боку, все більш широкою диференціацією науки, відображення якої у змісті освіти також провокувало поступову диференціацію навчальних дисциплін, в результаті чого не тільки учні та студенти, а й деякі викладачі втрачають цілісне уявлення про світ, втрачають бачення ролі своєї дисципліни та її місця у загальній системі знань про цілісний світ, про його єдність у надзвичайно широкому різноманітті.

По-друге, сучасні педагогічна теорія і практика, на жаль, ще значною мірою лишаються у колі традиційних поглядів на людину як об’єкт навчання. В той же час вона, навіть у дитячому віці, повинна розглядатись не тільки як рівноправний суб’єкт навчально-виховного процесу, а й як складна відкрита система, що постійно перебуває під інтенсивним впливом безлічі різноманітних чинників зовнішнього і внутрішнього характеру, об’єктивної і суб’єктивної природи. Тому система освіти має в процесі проектування, організації та реалізації навчально-виховного процесу виходити саме з системного їх бачення і належного урахування.

По-третє, нова філософія освіти і створювана не тільки для сучасних умов, а й принаймні для найближчого майбутнього перспективна освітня парадигма повинні виходити з бачення людини, яка навчається, не просто як складної відкритої системи, а й такої, що підпорядковується всезагальним закономірностям самоорганізації систем. Тому логіка освіти і методологія педагогічної діяльності мають ґрунтуватись на основних положеннях і принципах синергетики, яка стає невід’ємною частиною сучасної філософії освіти, плідно збагачуючи її новими ідеями.

3

. Насамкінець вважаю за необхідне підкреслити, що я не розглядаю синергетику як єдино вірну методологічну основу будь-яких досліджень чи як певну данину моді. Я не відкидаю можливості й необхідності раціонального використання інших, в тому числі деяких традиційних підходів, що дають прийнятні результати.

Просто синергетика, в тому числі й в освіті, сьогодні стає одним з найпотужніших засобів дослідження складних систем, і тому нова філософія освіти не може стояти осторонь її використання для досягнення тих цілей, що стоять перед нею, для ефективного розв’язання своїх складних і дуже відповідальних суспільних

Страницы: 1 2 3 4 

Цікаве про педагогіку і навчання:

Особливості гностико-конативної складової процесу навчальної діяльності емоційно нестабільних дітей молодшого шкільного віку
Шкільний вік – це період значних змін у становленні особистості. Однією з найважливіших рис у школяра в цей час є потяг до самоствердження, бажання бути визнаним оточуючими. В молодшому шкільному віц ...

Аналіз існуючих програмно-педагогічних засобів з теми дослідження
Національною доктриною розвитку освіти в Україні у XXI столітті визначено, що пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційних технологій, що забезпечують подальше вдосконалення навч ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net