Характеристика основних ознак культури мовлення

Поняття “культура мовлення” (синонім “мовленнєва культура”), засіб Б.Н. Головіним, - це “вчення про сукупність та систему комунікативних якостей мовлення”. Культура мовлення проявляється в таких його характеристиках: виразність, правильність, нормативність, адекватність, логічність, різноманітність, естетичність, чистота, доречність та інші. Найбільш важливим для мовленнєвої культури є виразність мовлення.

В мовознавстві поняття “виразний” використовується задля комплексної характеристики об’єктів чи явищ в поєднанні двух взаємопов’язаних аспектів – естетичному і емоційному. Термін “виразний” визначається як “яскравий за своїми якостями, зовнішнім виглядом”; “який добре, зрозуміло виражає, передає будь-що”, що відображає естетичний аспект поняття. Другий емоційний аспект характеризується як “жваво і яскраво відображаючий внутрішній стан, почуття, характер; той що слугує для передачі, вираження почуттів, оцінок, особливостей власного сприйняття”.

Ця тенденція зберігається відносно до характеристики поняття “виразність мовлення”. У лінгвістиці “виразність” розглядається як властивість слова – одиниці мови і якість мовлення.

Культура мовлення термінує виразність як комунікативну якість мовлення, як особливості його структури, що впливають не тільки на розум, але й на емоційну сферу свідомості, які “підтримують увагу і інтерес у слухача чи читача” чи як “усне мовлення, яке завдяки своїй правильності емоційно-естетичній закінчиності, передає думку і почуття мовця і викликає відповідну реакцію слухача”.

Виразність мовлення – полікомпонентне, багатоаспектне, об’ємне утворення, яке вивчає різні галузі науки (лінгвістика, лінгводидактика, риторика, психологія та інші).

Лінгвісти називають виразність мовлення найяскравішою і важливою якістю (чи критерієм) культури мовлення і культури мовленнєвого спілкування.

Виразність мови – це комунікативна якість мови, особливість її структури, яка впливає не тільки на розум, але і на емоційну сферу свідомості людини; підримує увагу і інтерес у слухача та читача. Це – “усна мова, яка внаслідок своєї правильності, емоційно-естетичної завершеності, передає думку і почуття мовця і викликає відповідну реакцію слухача”. Таким чином, виразність мови використовується у процесі комунікації для посилення впливу один на одного шляхом не лише передачи думки, а посилення цієї дії за рахунок впливу на емоційну сферу співбесідника. Основним об’єктом, на який спрямований вплив виразності мовлення, є співбесідник.

Правильність мовлення – відповідність усталеним у літературній мові законам, правилам та нормам. Нормативність – дотримання правил усного й писемного мовлення: лексичних (значення слів, семантичні відтінки слів, сполучуваність слів), граматичних (рід, число, відмінок), орфоепічних (правильна вимова).

Адекватність мовлення – це точність вираження думок, почуттів, ясність, зрозумілість мовлення, точне мовлення – якщо вжиті слова відповідають їх усталеним мовним значенням.

Логічність мовлення – це поєднання мислення, мови і мовлення, це ступінь поєднання слів у реченні за законами розумової (мислительної) діяльності. Це відповідність смислових зв’язків і відношень одиниць мови в мовленні зв’язкам і відношенням предметів і явищ у реальній дійсності.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Літературно-публіцистична та громадсько-культурна діяльність С. Русової як засоби реалізації просвітительських ідей
На початку ХХ ст. немалу роль у пропаганді педагогічних ідей, поширення досвіду роботи позашкільних закладів відігравала преса. У цей період завдяки зусиллям "Просвіти", земств та інших орг ...

Здійснення морального виховання у практичній роботі вчителя в ЗОШ
На уроках в постійному спілкуванні з учителем і ровесниками формується моральність дитини, вважає А.А. Калюжний, збагачується його життєвий досвід. Хвилювання молодших школярів, їх радощі та образи п ...