Українська народна казка як засіб розвитку мовлення дітей

Педагогіка » Формування культури мовлення дітей дошкільного віку » Українська народна казка як засіб розвитку мовлення дітей

Сторінка 6

Казка – є поняття видове, оскільки об’єднує кілька жанрів: про тварин, чарівні і побутові, між якими часом важко провести чітку межу, оскільки їх сюжети здатні змінювати свою жанрову належність. Походження казкових жанрів сягає різної історичної глибини. Найдавніші казки про тварин, оскільки зв’язані з тотемічними уявленнями, далі – чарівні, і вже потім – побутові.

Українське казкознавство започатковано письмениками. Митці слова добре усвідомлювали непересічну вартість усної народної творчості, звертались до неї, записували оповіді казкарів. З-поміж збирачів казок минулого можна назвати І. Рудченка, П. Чубинського, І. Срезневського, Д. Яворицького, із сучасних П. Лінтура, М. Пригару, О. Іваненко та інші.

Обробки народних казок здійснювали І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, М. Гоголь, Є. Гребінка, М. Драгомаров. Вони записували казки з усіма народними виразами і “неправильностями”, зберігали повнокровність і неповторність живої фольклорної прози, щоб раптом не викинути якесь дорогоцінне слово.

Значний внесок до українського казкознавства у другій половині ХІХ ст. зробили І. Франко та його соратник М. Павлик.

І. Франко – автор збірки “Коли ще звіри говорили”, казки-поеми “Лис-Микита”.

Чимало казок зібрав і записав відомий фольклорист, критик, педагог, етнограф, автор словника української мови Б. Гринченко.

Збиранням казок займалися Леся Українка, її матір Олена Пчілка, Софія Тобілевич, Ганна Барвінок. Так Леся Українка записала казки які чула в дитинстві на Волині, серед них: “казка про котика і півника”, “Казка про Івашка” та інші.

Вченій Н.П. Сивачук зазначив, що казки мають свої специфічні особливості, які виокремлюють їх серед інших фольклорних жанрів.

Найперше – це своєрідне відображення дійсності. Наші пращури сприймали світ в протиставленнях, які формували уявлення про час, простір, суспільство. Домінантним було протиставлення хаосу та космосу, де перший був нульовою точкою, в нього водяться ознаки - протиставлення води – вогню, добра – зла, правди – кривди, щастя – нещастя. У свідомості людей, коли творилися особі казки – антитеза між мрією і дійсністю, що має завжди утопічне вирішення, оскільки мрія завжди торжествує і перемагає. Казковий сюжет розвивається внаслідок конфлікту між реаліями життя і їх невідповідністю народному естетичному ідеалу.

Згідно з антитезою різко контрастно розподіляються і персонажі як носії добра та зла, естетичним вираженням їх є прекрасне і потворне, при цьому переможцями у двобої обов’язково стають перші. Казкові персонажі – це типи, а не індивіди, вони є носіями якоїсь головної якості, що визначають образ, тому й подаються узагальнено, ідеалізовано, гіперболізовано, згідно з народною естетикою, мораллю, духовністю. Л.Ф. Дунаєвська поділяє казкові персонажі відповідно до їх функцій на злотворців, доборотворців та знедолених. В казці фігурує головний герой, навколо якого розгортається дія, його перемога є передумовою розвитку сюжету. Герої казки внутрішньо статичні, що підкреслюються іменем, портретом, зображенням умов життя, проте це органічно поєднується з глибоким зовнішнім динамізмом. Через дію розкривається їх суть, а вчинки є основою змісту та композиції казки, підпорядкованість одній ідеї утворює сюжет.

Своєрідне ставлення до дійсності в казці передбачає особливе осмислення часу та простору крізь призму міфологічного світогляду. Час тут виступає як художній фактор. Час визначає дії та вчинки героя. Найпростіші формули часу в українській казці: “Жив-був”, “Це було так давно”, “Це було за царя Панька”, “Жив колись на світі парубок”, “Колись давно не за нашої пам’яті”, “Колись-то…”. Казковий час визначається не кількістю років, а тими обставинами, в яких діє герой: “Став хлопець рости, як з води…, “…коли він постарів”. Час тут виступає поняттям досить умовним і щодо людського віку, і стосовно добового і річного періоду: “як стало смеркати”, “коли розвиднилось”, “дуже вдосвіта”, “як стемніло”.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Цікаве про педагогіку і навчання:

Теоретико-методичні засади розвитку зв’язного мовлення у дітей на етапі дошкільного дитинства
Аналіз психологічної, лінгвістичної й лінгводидактичної літератури з досліджуваної проблеми засвідчив різні підходи щодо її визначення. Так, психологи (Л.С.Виготський, Г.М.Леушина, С.Л.Рубінштейн, І. ...

Сучасний підхід до позакласної виховної роботи. Нові форми позакласної виховної роботи
В.А. Сухомлинський писав: «Я не один рік думав: у чому виражається найяскравіше результат виховання? Коли я маю моральне право сказати: мої зусилля принесли плоди? Життя переконало: перший і найбільш ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net