Дослідження проблеми формування культури мовлення в теорії дошкільної освіти

Педагогіка » Формування культури мовлення дітей дошкільного віку » Дослідження проблеми формування культури мовлення в теорії дошкільної освіти

Проблема виразності мовлення розглядається лінгвістами (О.С. Ахманова, Н.Д. Бабіч, Б.Н. Головін та інші) у загальному аспекті культури мовлення. Формування культури мовлення, в свою чергу, передбачає рішення комплекса завдань засвоєння літературної мови: від первісного етапу – дотримання вимог правельності мовлення до більш якісної, більш сучасної мовленнєвої майстерності, що характеризується вмінням “використовувати виразні мовленнєві засоби в різних умовах спілкування у відповідності із цілями і змістом мовлення”. Основи культури мовлення закладаються у дошкільному віці.

У програмі “Малятко” у розділі “Мовленнєве спілкування” враховуються особливості мовленнєвого розвитку дітей. Вчені (А.М. Богуш, О.М. Кириченко, Н.О. Орланова, Н.І. Стрюк) кінцевою метою цього розділу вважають оволодіння мовленнєвим спілкуванням та дотримання етичних норм. У програмі “Дитина” у розділі “Мова рідна, слово рідне” ставиться завдання вчити культурі спілкування, удосконалювати уміння щодо етики мовлення: вміння звернутися, вибачитися, привітатися й попрощатися.

Отже, зауважемо, що поза увагою вчених залишилось формування культури мовлення дітей засобами українських народних казок. Зважаючи на актуальність питання вбачаємо необхідним розробку експерементальної методики формування культури мовлення засобами української народної казки дітям старшого дошкільного віку.

У програмі „Витоки” кінцевою метою опанування рідною мовою в шкільному віці вважається засвоєння її літературних норм і культури мовлення, культури спілкування рідною мовою.

Культура мовлення – це вміння правильно спілкуватися (й писати), добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети та ситуації спілкування, це система вимог стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності.

Культура мовлення має як соціальне.ю так і національне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, облагороджує стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства взагалі; через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення.

Кінцевою метою опанування рідною мовою в дошкільному віці є засвоєння її літературних норм і культури мовлення, культури спілкування рідною мовою.

Культура мовлення – це вміння правильно говорити (й писати), добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети та ситуації спілкування, це система вимог стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності.

Культура рідної мови має як соціальне так і національне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, облагороджує стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури осбистості та суспільства загалом; через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення .

У посібнику „Методика розвитку мовлення дітей дошкільного віку” мовознавці Федоренко Л.П., Фомічьова Г.О., Лотарев В.К. вважають що культура мовлення кожної окремої людини залежить від того, наскільки розвинуте в неї почуття мови, чи мовне чуття.

Володіти культурою мовлення – значить не тільки розуміти значення всіх елементів мови (слів, коренів, префіксів, суфіксів, закінчень, різних типів речень, інтонації), але пам’ятати, як прийнято ними користуватися в літературному мовленні.

Б.Н. Головін визначає культуру мовлення, як таку, що має два семантичних аспекти: перший – культура мовлення, це сукупність і система комунікативних якостей мовлення і другий, що становить сутність культури мовлення як вчення про сукупність і систему комунікативних якостей мовлення.

Мовознавець Бабіч Н.Д. виділяє такі основні причини недостатнього рівня культури мовлення: більшість людей мало читає, у тому числі художні тексти, зокрема рідною мовою; окремі мовці не володіють навичками швидкого і осмисленного читання, у них слабо розвинуті почуття естетичного задоволення від спілкування з книгою.

Вік технократії виробив у багатьох людей байдужість до гуманітарних дисциплін, зокрема до мови, у зв’язку з чим подекуди втратились елементи творчості, усвідомлення практичної необхідності знання мови, потреби систематичності у засвоєнні нормативної граматики, що продукує поверховість, фрагментарність знань тощо.

Практика білінгвізму спричинює у деяких мовців численні явища інтерференції, звільнитися від яких можна лише за умови глибокого знання систем обох мов.

Відсутність в окремих людей навичок користування довідковою літературою (словниками, довідниками та ін.).

Отже, щоб підвищувати рівень мовленнєвої культури, необхідним на думку мовознавця Н.Д. Бабіч є шанування мови, якою спілкуєшся, і людей, з якими спілкуєшся; читання творів різних жанрів, критичне і творче ставлення до написаного і промовленного слова тощо.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Розробка тесту-бесіди
Отримавши досить інформації про правила реалізації статевого виховання , я спробувала скласти тест-бесіду «Статевий розвиток». Методика проведення-відповідь на запитання «Так» чи «Ні». На основі відп ...

Експериментальні дослідження І.О. Соколянського з проблем навчання глухих і сліпоглухих дітей
У 20 – 30 рр. ХХ ст. відомою стала методика «ланцюгових сполучно-рухових реакцій», запропонована та випробувана на практиці І.О. Соколянським для навчання глухих дітей. Ця методика дозволяла навчити ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net