Формування мовних умінь і навичок на основі психолінгвістичних рекомендацій

Педагогіка » Розвиток зв’язного мовлення учнів початкових класів на уроках української мови » Формування мовних умінь і навичок на основі психолінгвістичних рекомендацій

Як відомо, розвиток зв’язного мовлення йде в двох напрямках, які взаємопов’язані – усне та писемне мовлення.

Але перший напрямок передує, оскільки бере свій початок з того часу, коли дитина сказала перше слово.

Завдання вчителя, використовуючи набутий комунікативний досвід дітей, сформувати мовленнєві уміння і навички, які б відповідали психолінгвістичним та лінгвометодичним рекомендаціям.

Найперше слід сказати про практичне ознайомлення з міркуванням, формування умінь аргументувати свою думку, робити умовиводи.

У логіці під міркуваннями розуміють послідовний ряд суджень стосовно якогось питання, наслідком чого є відповідь на поставлене в ньому запитання. Крім цього, міркування як логічна категорія реалізується у формі ланцюга умовиводів на певну тему, викладених у послідовній формі, або як процедура обгрунтування певного висловлювання.

Основою міркування є логічне мислення, тому воно неодноразово розглядалось у психології, як складна мовленнєво-мислительна діяльність (М.І.Жилкін, О.В.Запорожець, О.О.Леонтьєв, В.О.Фільта та ін.)

У психолінгвістичній науці доведено, що існує зв’язок між логічними категоріями (поняття, судження) й мовними одиницями (слово, словосполучення, речення). Так поняття співвідноситься зі словом чи словосполученням, судження – з реченням. Проте на цьому рівні взаємозв’язок між мислительними процесами і мовними засобами вираження не закінчується. Властивість дитячого мислення – фіксувати об’єктивно існуючі зв’язки й виокремлювати взаємопов’язані явища дійсності на рівні більш високому, ніж судження (на надфразовому рівні – у відповідних мовних структурах). Це відкриває для дитини нові можливості оволодіння вищим ступенем структурної системності мови порівняно з реченням – міркуванням, що є одним із функціонально-смислових типів зв’язного мовлення. Водночас у психолінгвістиці встановлено: чим вищий рівень організації, тим міцніший зв’язок між мовними і мислительними категоріями. Зв’язок між мовою і мисленням на рівні односмислових типів мовлення, тобто на надфразовому рівні, здійснюється найбільш повно і ефективно.

Міркування, передусім, є найвищою мовленнєвою одиницею надфразового рівня – функціонально-смисловим типом монологічного мовлення, цілісним висловлюванням, на рівні якого найсуттєвіше виявляється єдність мови, мислення та мовлення.

Як функціонально – смисловий тип мовлення міркування виконує роль повідомлення. Маючи сталі логіко-смислові й структурні мовні параметри, воно набуває значення типу монологічного висловлювання або типу мовлення.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Прикметники як лексичне забарвлення казок
Прикметники в японській мові (形容詞/кеййо:ші) за своїми граматичними та функціональними властивостями значно відрізняються від прикметників у романо-германських або слов’янських мо ...

Досвід вивчення здорового способу життя
Викладене трактування ЗСЖ дозволяє більш широко висвітлили досвід соціологічних досліджень у близьких сферах. Як зазначалось, один з багатьох дослідницьких підходів розглядає здоров’я і добробут у ко ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net