Формування мовних умінь і навичок на основі психолінгвістичних рекомендацій

Педагогіка » Розвиток зв’язного мовлення учнів початкових класів на уроках української мови » Формування мовних умінь і навичок на основі психолінгвістичних рекомендацій

Як відомо, розвиток зв’язного мовлення йде в двох напрямках, які взаємопов’язані – усне та писемне мовлення.

Але перший напрямок передує, оскільки бере свій початок з того часу, коли дитина сказала перше слово.

Завдання вчителя, використовуючи набутий комунікативний досвід дітей, сформувати мовленнєві уміння і навички, які б відповідали психолінгвістичним та лінгвометодичним рекомендаціям.

Найперше слід сказати про практичне ознайомлення з міркуванням, формування умінь аргументувати свою думку, робити умовиводи.

У логіці під міркуваннями розуміють послідовний ряд суджень стосовно якогось питання, наслідком чого є відповідь на поставлене в ньому запитання. Крім цього, міркування як логічна категорія реалізується у формі ланцюга умовиводів на певну тему, викладених у послідовній формі, або як процедура обгрунтування певного висловлювання.

Основою міркування є логічне мислення, тому воно неодноразово розглядалось у психології, як складна мовленнєво-мислительна діяльність (М.І.Жилкін, О.В.Запорожець, О.О.Леонтьєв, В.О.Фільта та ін.)

У психолінгвістичній науці доведено, що існує зв’язок між логічними категоріями (поняття, судження) й мовними одиницями (слово, словосполучення, речення). Так поняття співвідноситься зі словом чи словосполученням, судження – з реченням. Проте на цьому рівні взаємозв’язок між мислительними процесами і мовними засобами вираження не закінчується. Властивість дитячого мислення – фіксувати об’єктивно існуючі зв’язки й виокремлювати взаємопов’язані явища дійсності на рівні більш високому, ніж судження (на надфразовому рівні – у відповідних мовних структурах). Це відкриває для дитини нові можливості оволодіння вищим ступенем структурної системності мови порівняно з реченням – міркуванням, що є одним із функціонально-смислових типів зв’язного мовлення. Водночас у психолінгвістиці встановлено: чим вищий рівень організації, тим міцніший зв’язок між мовними і мислительними категоріями. Зв’язок між мовою і мисленням на рівні односмислових типів мовлення, тобто на надфразовому рівні, здійснюється найбільш повно і ефективно.

Міркування, передусім, є найвищою мовленнєвою одиницею надфразового рівня – функціонально-смисловим типом монологічного мовлення, цілісним висловлюванням, на рівні якого найсуттєвіше виявляється єдність мови, мислення та мовлення.

Як функціонально – смисловий тип мовлення міркування виконує роль повідомлення. Маючи сталі логіко-смислові й структурні мовні параметри, воно набуває значення типу монологічного висловлювання або типу мовлення.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Психологічні особливості молодших школярів і формування навичок і умінь в читанні
У психології розрізняють три періоди у віковому розвитку школярів. Це, по-перше, молодший шкільний вік, приблизно відповідний початковій школі (I—IV класи), тобто від 7 до приблизно 11—12 років. Це, ...

Якісна і кількісна характеристика здібностей
Здібності характеризуються як індивідуально-психологічні особливості, тобто такі якості, якими люди відрізняються між собою. От чому, коли говоримо про здібності, необхідно охарактеризувати ці відмін ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net