Співвідношення допомоги вчителя і самостійної роботи при написанні творів і переказів

На жаль, у шкільній практиці ще сильні традиції, що зменшують творчий рівень переказів. Щоб полегшити роботу переказ часом пишеться колективно: для всього класу читається текст, проводиться бесіда, подається єдиний для всіх план. Оскільки відповіді учнів на ті самі запитання практично бувають однакові, то й весь переказ виявляється однаковим у всіх.

Нерідко, особливо в 2 класі, складений переказ записується на дошці, після чого списується учнями в зошити. Такий спосіб буває іноді виправданим у 2 класі, однак не варто перетворювати такий відступ від принципу самостійності в метод. У 3 класі слід поступово переходити від колективного складання плану переказу до самостійного. Доцільно уникати також попереднього переповідання змісту сильними учнями безпосередньо перед записом переказу в зошити, щоб уникнути одноманітності текстів.

Колективне складання переказу в 3 класі допускається лише в тих випадках, коли вчитель ознайомлює дітей з новим для них жанром, стилем, якоюсь новою особливістю тексту. У решти випадків колективний переказ складати й промовляти перед записом у зошити не варто.

Кожний учень працює самостійно, а вчитель надає індивідуальну допомогу.

У початковій школі розпочинається робота над формуванням у школярів умінь писати твори.

Робота над твором:

Готуючи дітей до написання твору, їх треба вчити:

розуміти задану тему, визначати її зміст, обсяг, дотримуватись теми на всіх етапах підготовки й оформлення свого твору;

оцінювати матеріал і тему в цілому, висловлювати своє ставлення до того, про що пишем, передати в творі свою власну позицію;

Накопичувати матеріал: спостерігати, виділяти з власного досвіду головне – те, що стосується даної теми; осмислювати факти, описувати, передавати свої знання, почуття, наміри;

розташувати матеріал в належній послідовності, складати плані дотримуватися його під час відтворення тексту; за необхідністю змінювати послідовність;

добирати потрібні слова й інші засоби мови, будувати синтаксичні конструкції і зв’язний текст;

орфографічно й каліграфічно правильно записувати текст, ставити розділові знаки, ділити текст на абзаци, дотримуватись абзаців під час запису твору;

знаходити недоліки й помилки у власному творі, виправляти їх, удосконалювати написане.

Наприклад, у 3 класі доцільно вчити школярів писати такі види творів, як:

розповідь про побачене, пережите, почуте, тобто твори на матеріалі праці, екскурсій, походів, спостережень та інших форм безпосереднього досвіду школярів;

твори за картиною, фільмом, прочитаною книжкою тощо;

твори на основі творчої уяви – за сюжетною картиною, за даним початком чи кінцем, імпровізація казок і т.д.

Залежно від типу тексту – це можуть бути розповіді, описи, міркування, хоч здебільшого, переважать твори змішаного типу: розповідь з елементами опису й міркування.

У процесі розвитку зв’язного писемного мовлення школярі проходять шлях від колективних робіт до самостійних, тобто зростає рівень самостійності учнів. Якщо в 2 класі проводилася переважно колективна підготовка тексту, призначеного для запису, й елементи індивідуальної творчості вводились у вигляді незначних заміток, повідомлень про себе, про свої дії, то в 3-4 класах школярі повинні вчитися працювати над твором самостійно. Їм доцільно пропонувати індивідуальні теми, наприклад: "Мій чотириногий друг", "Найцікавіший день канікул" тощо. А під час роботи над темами, призначеними для всього класу, постійно має зменшуватись підготовча робота для всього класу безпосередньо перед записом твору.

Діти люблять живі дії, їм доступніша розповідь, як жанр. У початкових класах розповідь у творах, як правило, переважає, а опис відіграє допоміжну роль. Однак роль опису й елементів міркування з роками навчання має зростати.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Роль класного керівника в організації дитячого колективу
Класний керівник виконує дуже важливі й відповідальні завдання. Він організатор виховної роботи в класі і наставник учнів, організовує і виховує учнівський колектив, об'єднує виховні зусилля вчителів ...

Визначення рівня когнітивного та діяльнісного компонентів професійного становлення студентів
Оскільки ціннісно-мотиваційний компонент включає мотиви, мету, потреби в професійному навчанні, вдосконаленні, самовихованні, саморозвитку, ціннісні установки актуалізації в професійній діяльності, с ...